Прийменник

з'єднує однорідні члени речення й частини складного речення;

вносить додаткові відтінки значення в речення або служить для утворення способів дієслів;

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні або реченні;

виражає почуття і спонукання до дії, але не називає їх.

Про, за, а, от, таки;

від, з, посеред, у, над;

поміж, і, та, але, до;

з-над, попри, щоб, на.

давальний відмінок;

місцевий відмінок;

орудний відмінок;

кличний відмінок.

є завжди;

не буває;

може бути - залежно від своєї ролі в реченні;

може бути - залежно від місця в реченні.

У місцевому й давальному;

у знахідному й орудному;

у називному й кличному;

у родовому й знахідному.

У, над, із, посеред, за;

навколо, близько, кругом, поруч;

коло, край, круг, протягом;

наперед, через, серед, вздовж.

На, під, поміж, протягом;

вздовж, наперед, навколо, близько;

за винятком, круг, серед, через;

з-під, з-поміж, з-посеред, із-за.

прості, складні, складені;

похідні і непохідні;

прості, складні, похідні;

непохідні і складені.

Оба/біч, по/під, за/ради, за/для;

з/за, із/за, в/наслідок, за/винятком;

по/біля, про/між, з/посеред, з/над;

не/зважаючи, з/під, по/за, за/мість.

З/за, з/над, з/під, з/посеред;

в/наслідок, за/вдяки, по/біля, не/зважаючи;

з/приводу, у/зв'язку/з, нарівні/з, слідом/за;

в/ключаючи, незалежно/від, згідно/з.

Без, над, об, за;

край, кругом, з-під, до;

понад, поруч, всупереч;

вздовж, по, від, поміж.

від, до, на, при, по;

над, під, за, з, попід, поміж;

без, після, попри, через;

в, об, після, проти, крім.