Прийменник. Сполучник

з'єднує однорідні члени речення і частини складного речення;

носить додаткові відтінки значення або служить для способів дієслів;

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні реченні;

виражає почуття, спонукання до дії.

викопали навкруги фортеці, знайшов у портфелі, дощ і сніг ;

лунає навкруги, грався з ними, чуйний і уважний;

вітер з півночі, помилився через неуважність, бачив коло лісу; 

розмовляли тут, росте посеред городу, пішов з ними.

Я вірю в кращий час, але душа болить (В.Самійленко).

Пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна (Ц.Луценко).

Так боюся, що між куцих речень крихітку любові загублю... (В.Підпалий).

Долиною повилась річечка, наче хтось кинув нову синю стрічку на зелену траву (М. Коцюбинський ).

Сусіди стиха радяться про/те, як/би гуртом уникнути напасті (М.Коцюбинський).

Як/що добре працювати - скрізь успіхи будемо мати (Нар. творч.)

Про що/б не писав поет - про тварин, чи про дерева, чи про гірські ручаї, - він завжди кінець кінцем пише про людину, про людське, для людини (М.Рильський).

Я люблю своє місто за/те, що воно переповнене людьми (В.Земляк).

заради, поза, через;

під час, згідно з, задля;

крізь, між, на відміну від;

про, між, від.

1А, 2Б, 3В, 4Д

1В, 2Г, 3А, 4Д

1В, 2Д, 3А, 4Б

1В, 2Б, 3А, 4Д