Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника , займенника від інших слів у словосполученні та реченні

службова частина мови, яку вживають для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів і форм слів

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх

іменником

прислівником

прийменником

займенником

найчастіше підметом

найчастіше присудком

не є членом речення

завжди обставиною

за родами, числами й відмінками

за часами й особами

не змінюються

лише за відмінками

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід

(під)кінець, (за) винятком, (на)прикінці, (в)наслідок, 

(із)за, (з)під, (з)поміж, (з)перед

Незалежно /від, на/ перед ,

з/під, за/ради,

з/за

По /між ,

згідно /з, під/час ,

в /продовж

В /наслідок,

до /вкола,

в/здовж,

по/серед,

що/до

за/для, відповідно/до, незалежно/від, о/крім, по/за

А1

Б 2

В3

Г 4

тому (що); про (те); так (що)

мов (би); ніби (то); як (би)

за (те); дарма (що); ото (ж)

як (що); немов (би) то; (як) тільки

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли

Ліс шумів над ним тужливо і плакав, і ревів

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби.

Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.

 А) Усе іде, але не все минає.

.

Б) То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.

В) Гарний хлопець, та не для мене.

Г) А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

Д) Лице рум’яне, та серце кам’яне

А) з дієприкметниками, які не мають при собі пояснювальних слів і виконують синтаксичну функцію означення

Б) з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

В) з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

Г) з іменниками, коли при них є протиставлення

Д) з прикметниками, які виступають у реченні присудками

А) ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

Б) ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

В) ні/на/якому, ні/чий, ні/за/що, ні/на/йоту

Г) ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

Д) ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

не/два, не/ми, не/до/речі

не/вдаха, не/здара, не/далеко

не/з/руки, не/приязнь, не/широко

не/слава, не/абиякий, не/наш

посеред, попід, то, ні, хай.

 аби-, де-, сь-, чи-,  у.

навіть, нехай, немов, а, бо. 

хай, не, -сь, лише, таки.

неповторювані, повторювані, парні.

сурядні, підрядні.

модальні, словотворчі, формотворчі.

прості, складні, складені.

Переливати з пустого в порожнє.          

Живий народ, що мав своє письмо!

Не бачити смаленого вовка

Шукати голку в сіні

Прийменник

Сполучник

Частка

Вигук

Ой, у полі гне вітер тополі...

Як тебе не любити, моя Україно!

Ви чуєте , скільки вогню в нашій мові!

Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

Хай  шумить єдиним світлим шумом синій наш Дніпро.

Бувай здоров, козаче! Кланяйся від нас своєму дому.

ура! ґвалт! рятуйте! лихо!

тік-так! няв-няв! ф’ю-ф’ю! брязь!

пхе! дзинь! ого-го! леле!

от тобі й маєш! киць-киць! годі! добридень!

а) комами, знаком оклику;

б) тире;

в) комами й тире одночасно.

служити для зв'язку слів

служити для творення слів

виступати членом речення

завдяки підтримці, з деякого часу

украй виснажений,  протягом місяця

близько двох років, на сьогодні

вірно пояснити, додаткові нагрузки, з деяких пір