Прийменник, сполучник, частка, вигук

Виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні.

Сполучає іменники, числівники, займенники.

Служить для творення форм слів.

Сполучники за походженням бувають похідні і непохідні.

Сполучники в реченні виступають обставиною.

Сполучники - незмінні слова, вони не мають лексичного значення, не виступають членами речення.

Сполучники виражають почуття та емоції.

Без, з, в, на.

Поміж, попри, задля.

Від, у зв'язку, шляхом.

За, до, під, спід.

За, перед, над, задля,

З-під, в,за, до.

За винятком, відповідно до, у зв'язку з.

Згідно з, поміж, у, від.

Понад, з-поміж, із-над.

У продовж, на вкруги, поза.

З понад, підчас, на передодні.

По над, за, для, з посеред

І, але, чи...чи, або.

Ні...ні, як...так і, зате.

Хоч, що, як, коли.

Мов, так що, проте, однак.

Частка надає словам чи реченням додаткових віддтінків.

Частки казна, хтозна, будь, небудь пишемо зі словами окремо.

Частки мають такі розряди: модальні, словотворчі, формотворчі.

Усі частки пишуться через дефіс.

Теж, ото ж, хтозна де.

Якби, всежтаки, не мовби то.

Будь-як, стій-бо, деколи, як-от.

Якбижто, отакий-от, а як же, все б-таки.

Вигук виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

Вигуки ану,стоп, марш виражають емоції.

Вигуки не відокремлюються, якщо вони виступають у ролі членів речення.

Післі вигуків на початку речення ставимо тільки кому.