Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника , займенника від інших слів у словосполученні та реченні

службова частина мови, яку вживають для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів і форм слів

особлива частина мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх

іменником

прислівником

прийменником

займенником

найчастіше підметом

найчастіше присудком

не є членом речення

завжди обставиною

за родами, числами й відмінками

за часами й особами

не змінюються

лише за відмінками

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід

(під)кінець, (за) винятком, (на)прикінці, (в)наслідок, 

(із)за, (з)під, (з)поміж, (з)перед

прийменники

сполучники

частки

Як би мені сили, то гори б звернув!

Якби мені сили, то гори б звернув!

А1

Б 2

В3

Г 4

Вигуки

Частки

Сполучники

Прийменники

Незалежно /від, на/ перед ,

з/під, за/ради,

з/за

По /між ,

згідно /з, під/час ,

в /продовж

В /наслідок,

до /вкола,

в/здовж,

по/серед,

що/до

за/для, відповідно/до, незалежно/від, о/крім, по/за

тому (що); про (те); так (що)

мов (би); ніби (то); як (би)

за (те); дарма (що); ото (ж)

як (що); немов (би) то; (як) тільки

не/два, не/ми, не/до/речі

не/вдаха, не/здара, не/далеко

не/з/руки, не/приязнь, не/широко

не/слава, не/абиякий, не/наш

Прийменник

Сполучник

Частка

Вигук

посеред, попід, то, ні, хай.

 аби-, де-, сь-, чи-,  у.

навіть, нехай, немов, а, бо. 

хай, не, -сь, лише, таки.

неповторювані, повторювані, парні.

сурядні, підрядні.

модальні, словотворчі, формотворчі.

прості, складні, складені.

Ой, у полі гне вітер тополі...

Як тебе не любити, моя Україно!

Ви чуєте , скільки вогню в нашій мові!

Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

Хай  шумить єдиним світлим шумом синій наш Дніпро.

Бувай здоров, козаче! Кланяйся від нас своєму дому.

Ні/з/ким, ні/в/чому, ні/для/кого, ні/в/них.

Ні/до/чого, ні/який, ні/з/ким, ні/кого.

Ні/що, ні/з/чим, ні/чого, ні/в/кого.   

Ні/ким, ні/який, ні/що, ні/хто, ні/кого.   

Потім Софійчині думки розхитало.

Машина промчала поруч.

Конячина пішла галопом.

Дуб кидав тінь на грядки.

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби.

Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.

Переливати з пустого в порожнє.          

Живий народ, що мав своє письмо!

Не бачити смаленого вовка

Шукати голку в сіні

Ой зійди, зійди , ясен місяцю, як млинове коло

Навколо стояла тиша

Ми уважно розглядали все навколо себе

до іменників

до прикметників

до вигуків

дійсного способу дієслова

умовного способу дієслова

наказового способу дієслова