Прийменник, сполучник, частка, вигук

а) змінна самостійна частина мови;

б) незмінна самостійна частина мови;

в) незмінна службова частина мови;

г) не є частиною мови;

1 - А; 2 - Б; 3 - В; 4 - Д.

1 - Д; 2 - В; 3 - А; 4 - Б.

1 - В; 2 - Д; 3 - Б; 4 - А.

1 - Г; 2 - В; 3 - А; 4 - Б.

(не)щастя, (не)надовго, (не)втомно

(не)потрібний, (не)здолати, (не)любити

(не)співати, (не)слухати, (не)сухий

(не)лишивши, (не)питавши, (не)роблячи

Частка- це службова частина мови.

Частка хай(нехай) надає реченню додаткових смислових відтінків.

Частка же (ж) служить для утворення нових форм слів.

Частка би (б) служить для утворення нових слів.

а) будь/кого, не/писав, ні/що;

б) казна/як, як/то, як/небудь;

в) що/небудь, сказав/би, хай/живе;

г) нехай/іде, ти/ж, таки/взяли.

ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

 ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

 ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

 ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

крізь терни, через поле  

 дуже швидко, кудись пішов 

майже написав, ледве встиг  

прийшов несподівано, мов зірка  

Переходити вулицю на жовтий сигнал світлофора не/можна.

 Не/спитавши броду, не лізь прожогом у воду!

Спортсмен продемонстрував не/абиякий хист у стрибках з трампліна.

А й знову думать заходивсь, про те/ж/таки, що й перше думав.

скажи(но), приїхали(таки), чиясь(то)

прийшли вони(таки), (таки)сказав

нехай(скажуть), сказала(б), бо(ж) й ви такі.

Прочитав(би), які(то), (то)й не звик

Не рада морква тертушці, (про)те на кожній танцює.

Ворон висміює свиню (за)те, що вона чорна.

За що купив - (за)те й продаю.

(Про)те зозуля кує, що свого гнізда не має.

а, але, не тільки, а й; або

бо, через те що, хай

отож, наче,мовби, як

так що,якщо, доки, коли

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя

 (з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

 (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

 (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

(по)друге, (по)одному, (до)мене, (тим)часом

Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

І будемо щебетати з милим на калині.

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі.

Зграя акордів перлистих із неба на землю поллється.

погодитися при умовах

виконати за бажанням

чекати біля двох годин

спізнитися із-за негоди

на протязі тижня

Що\б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Що\б не трапилося - будь людиною.

Що\б там не кричало, біжи й не оглчядайся.

Що\б не робив - роби добре.

Що\б жить - ні в кого права не питаюсь!

граматичне значення слів у реченні

емоції, звуки наслідування, спонукає до дії

зв*язок слів у реченні

1 - Б; 2 - Г; 3 - В.

1 -А ; 2 - Б; 3 - Г.

1 - Б; 2 - Г; 3 - А.

1 - Г; 2 - А; 3 - Б.

ой, ах, ех, пхе, ой Боже.

годі, ану, киш, киць-киць

ку-ку, ку-ка-рі-ку, тьох-тьох, дзень

Тому що, перед тим, задля того щоб

так що, чи, бо

і , якщо, але

а, за для того, у міру того як

Прийменник, сполучник, частка.

Сполучник, іменник, дієслово.

Прийменник, частка, займенник.

Прислівник, прийменник, сполучник.

СПОЛУЧНИК — службова частина мови, що поєднує (сполучає)

однорідні члени речення та частини складного речення.

СПОЛУЧНИК — службова частина мови, що поєднує (сполучає)

другорядні члени речення та частини простого речення.

СПОЛУЧНИК — службова частина мови, що поєднує (сполучає)

головні члени речення та частини складного речення.

СПОЛУЧНИК — самостійна частина мови, що поєднує (сполучає)

однорідні члени речення та частини складного речення.

А Чи не приніс би ти мені підручника з біології?

Б Ви читаєте, а я тим часом перевірю диктант.

В Скажи ти мені це відразу — я встиг би тобі допомогти.

емоційні

спонукальні

звуконаслідувальні

етикетні

відпочити після обіду (по обіді)

організувати з ініціативи (по ініціативі)

надіслати на вимогу (по вимозі)

служба у справах неповнолітніх (по справах)

за повістю Михайла Стельмаха(по повісті)