Прийменник та сполучник (КР)

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення. 

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів. 

3

2

4

щоби, котрий, також, зате

тому що, зате, який, ні

але, й, та, або

де, з тим щоб, однак, чий

ТАК

НІ

навпроти

посеред

зпосеред

поперед

Лице рум’яне, та серце кам’яне.

А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед 

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід

 (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

(з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за 

коло, у, із-за, на

без, в, за до

на, попри, поміж, задля

при, об, для, понад

Павло Тичина залюблений у свій край.

Рідний край чарує своєю красою.

Ніколи не зможу забути мамину усмішку та край, де народився.

Край лісу росли яскраві маки.

Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.

Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

(Як)би мені крила, у небо б злетіла.

мети

зіставні

причинові

з'ясувальні

5

7

4

10

Складними

Повторюваними

Парними

Одиничними

Прийменник

Сполучник

Іменник