Робота з літературним твором

Прочитайте увважно текст.

Олексійко повернувся додому похнюплений. Відкинув убік портфель, і задумливо сів біля дзеркала.

Тато побачив сина, спитав про його настрій та справи у школі.

– Та ось вчителька сказала, щоб я зарубав собі на носі, що як ще раз запізнюсь…от я й вибираю, де б це на тому носі зарубати, – зі сльозами на очах прошепотів.

Батько посміхнувся:

– Ось бачиш, не така вже й страшна твоя проблема. Цей вислів дуже- дуже давній. Коли ще не було письма, люди, щоб щось запам’ятати, робили позначки на чомусь. Так для рахунку овець в стаді чи мішків із борошном ставили зарубки на звичайній палиці. Такі ж позначки робили і для рахунку днів. От якраз від цього й походить – зарубати на носі. Носом називали якраз ту палицю, що завжди носили із собою.

– Тобто не ніс цей, що на обличчі, а ніс від слова нести?

– Правильно!

– Ой, як цікаво, тату, а були іще якісь помічники пам’яті?

–  А ти сам згадай. Он у нас на кухні на стіні висить мамин листочок- записничок, як він називається, пригадуєш?

Олексій миттю вибіг на кухню.

–  Вузлички на пам’ять! То це також означає «щоб пам’ятати»?

– Так, синку.

– І у цього вислову також є своя історія?

–  Аякже. Колись у Південній Америці жителі країни Перу користувались вузликовим письмом. І навіть зараз є такі пастухи, які знають цю мову.

– То вони замість літер малювали вузлики?

–  Ні, для вузликового письма брали товсту мотузку, до якої прив’язували кольорові шнурочки різної довжини. Чим ближче до товстої мотузки був шнурочок, тим важливіше було те, про що людина мала пам’ятати.

– А як же вони ним користувались?

– Кожен колір щось означав, а безбарвний шнурочок позначав якесь число. Прочитати такий напис було дуже складно. Увагу слід було звертати і на товщину шнурків, і на те, як вони зав’язані, і де розміщуються.

– І діти ним користувались також?

–  Вузликовій грамоті – «квігу», навчали і дітей. В деяких племенах замість вузликів використовували намистинки або мушлі, з яких робили цілі пояси, розпилюючи на частинки. У вождів цих племен зберігались мішки таких поясів.

– Тату, але ж зараз ми не користуємось нічим таким.

– Чому ж, всі кольори зберегли своє давнє значення і до сьогодні. Хоча б на флоті. З кольорових прапорців складено цілу азбуку, за допомогою якої перемовляються кораблі. А сигнали на залізниці? Це також кольорове письмо.

–  Ти стільки цікавого мені розповів, я обов’язково розкажу друзям! – вже в дверях, одягаючись, вигукнув Олексій.

От і зарубай такому на носі, – посміхнувся батько.

Джерело:https://kazka.in/

Дайте відповідь на питання: Де відбулась розмова тата з Олексієм?

Кольорове письмо зараз використовують:

Коли не було письма, люди називали носом:

Чому Олексій був похнюплений?  

Поясни, як ти розумієш вислів «зарубай на носі»?

Надай характеристику Олексійковому татові.Який він є?

Для чого тато розповів Олексію стільки історій?