Романтизм у фортепіанному мистецтві.Риси стилю фортепіанної творчості Ф Шопен

Романтизм приніс у фортепіанне виконавське мистецтво ХІХ ст. новий світогляд і, продовжив принципи класицизму та способи у педагогічну практику, багато з яких поступово стали загальноприйнятими у фортепіанній методиці.Видатні педагои-романтики ХІХ ст. зафіксував систему своїх поглядів у методичній праці.

Романтизм приніс у фортепіанне виконавське мистецтво ХІХ ст. новий світогляд і, відповідно, нові принципи та способи у педагогічну практику, багато з яких поступово стали загальноприйнятими у фортепіанній методиці. Видатні педагои-романтики ХІХ ст. зафіксував систему своїх поглядів у методичній праці.

Романтизм приніс у фортепіанне виконавське мистецтво ХІХ ст. новий світогляд і, відповідно, нові принципи та способи у педагогічну практику, багато з яких поступово стали загальноприйнятими у фортепіанній методиці. Жоден з видатних педагогів-романтиків ХІХ ст. не зафіксував систему своїх поглядів у методичній праці

Епоха романтизму (ХІХ ст.) ставить у центр естетики музичного виконавства особистість артиста

Епоха романтизму (ХІХ ст.) ставить у центр естетики музичного виконавства особистість віртуоза -артиста

Епоха романтизму (ХІХ ст.) ставить у центр естетики музичного виконавства артиста-віртуоза

відтворити почуття, настрій людини, її душевні хвилювання у звуках музики. Цінується виконавське самовиявлення, формується поняття “піаніста-віртуоза”, який вільно володіє інструментом і відтворює різні технічні складності.

відтворити почуття, настрій людини, її душевні хвилювання у звуках музики. Цінується виконавське самовиявлення, формується поняття “піаніста-поета”, здатного “проникнути в людську душу і тонко, по-мистецьки відтворити її переживання”

відтворити почуття, настрій людини, її душевні хвилювання у звуках музики. Цінується виконавське самовиявлення, формується поняття “піаніста-поета”, здатного раціонально мислити , не піддаватися емоційному стану.

 Найважливішим стає раціональний зміст і характер музики, її суть. З властивим для романтизму цілісного сприйняття художнього образу твору витікає ідея первинності внутрішньослухових звукових уявлень як підвалин музичного мислення музиканта

  Найважливішим стає емоційний зміст і характер музики, її суть. З властивим для романтизму цілісного сприйняття художнього образу твору витікає ідея первинності внутрішньослухових звукових уявлень,як підвалин музичного мислення музиканта

Розвиток слуху лягає в основу навчання піаніста.        Проголошується індивідуальний підхід до навчання, виникає ідея про необхідність формування “звукотворчої волі” учня на основі особливостей його обдарування. Художні ідеали виконання зумовлюють роботу над твором на високому рівні складності. Головним завданням педагогіки стає передусім виховання творчого потенціалу молодого музиканта

Розвиток ритму лягає в основу навчання піаніста.        Проголошується індивідуальний підхід до навчання, виникає ідея про необхідність формування “звукотворчої волі” учня на основі особливостей його обдарування. Художні ідеали виконання зумовлюють роботу над твором на високому рівні складності. Головним завданням педагогіки стає передусім виховання творчого потенціалу молодого музиканта

Розвиток темпо-ритму лягає в основу навчання піаніста.        Проголошується індивідуальний підхід до навчання, виникає ідея про необхідність формування “звукотворчої волі” учня на основі особливостей його обдарування. Художні ідеали виконання зумовлюють роботу над твором на високому рівні складності. Головним завданням педагогіки стає передусім виховання раціонального потенціалу молодого музиканта

Шопен вимагав "зрозуміти задум, ніж наслідувати манері". Шопена розвивав у своїх учнів "здатність міркувати", "виражати" .І не тільки міркувати, а й у я в л е н н я, раціональне обмалювання образу, вкласти "всю душу" у виконання."Грайте так, як Ви це відчуваєте", - було його педагогічним девізом. Шопен приділяв пильну увагу в занятті з учнями роботі над коротними фразами, мотивами, природному розчленованості фраз, тобто знакам музичного пунктуації.

Шопен вимагав "зрозуміти задум, ніж наслідувати манері". Шопена розвивав у своїх учнів "здатність міркувати", "виражати" .І не тільки міркувати, а й у я в л е н н я, входження в образ, вкласти "всю душу" у виконання."Грайте так, як Ви це відчуваєте", - було його педагогічним девізом. Шопен приділяв пильну увагу в занятті з учнями розумності фразування, природному перебігу, взаємозв'язку і розчленованості фраз, тобто знакам музичного пунктуації.

  Учням прищеплювалася еластичність, гнучкість Шопен рекомендував грати вправи на цих нотах спершу не legato, а легким, мягким staccato приповній свободі та гнучкості зап’ястя та кісті. Потім він радив переходити до легкого portato , далі -  marcato і лише наприкінці грати справжнім legato в різних темпах і нюансах динаміки. другу групу вправ – гамми, арпеджіо, подвійні ноти. На них учень мав навчитися зберігати однакове і природне положення руки, при підкладанні першого пальця.

  Учням прищеплювалася еластичність, гнучкість Шопен рекомендував грати вправи на цих нотах спершу не staccato, а легким, мягким legato приповній свободі та гнучкості зап’ястя та кісті. Потім він радив переходити до легкого marcato , далі -  portato і лише наприкінці грати справжнім non legato в різних темпах і нюансах динаміки. другу групу вправ – гамми, арпеджіо, подвійні ноти. На них учень мав навчитися зберігати однакове і природне положення руки, при підкладанні першого пальця.

Віддаючи перевагу тій чи іншій аплікатурі, Шопен керувався не стільки її технічною зручністю, скільки її художніми можливостями. На його думку не варто захоплюватися тим, що здається легким. Деякі аплікатурні принципи Шопена: широке використання крайніх 1 і 5 пальців на орних клавішах; уведення незвичної послідовності пальців – 5 після 1го або 1 після 5го, пов’язаної зі зміною позиції руки та чергування її розтягнутого і зібраного положення; перекладання довгих пальців через короткі; видобування декількох нот, одним і тим самим пальцем. 

 Віддаючи перевагу тій чи іншій аплікатурі, Шопен керувався не стільки її технічною зручністю, скільки її художніми можливостями. На його думку не варто захоплюватися тим, що здається легким. Деякі аплікатурні принципи Шопена: вузьке використання крайніх 1 і 5 пальців на чорних клавішах; уведення незвичної послідовності пальців – 5 після 1го або 1 після 4го, пов’язаної зі зміною позиції руки та чергування її розтягнутого і широкого положення; перекладання довгих пальців через короткі; видобування декількох нот, одним і тим самим пальцем. 

мазурка, полонез, соната,балада, етюд, прелюдії, токата, концерт.

мазурка, полонез, соната,балада, етюд, рігодон,скерцо, концерт.

мазурка, полонез, соната,балада, етюд. Прелюдії.скерцо, концерт.

 Фактура творів Шопена  підпорядковує собі цілісний і незмінний ідеал звучання – співучість. Фактура Шопена має і загально романтичні, і суто інтонаційні риси. Нормою стає вузьке розміщення гармоній, пов’язане з максимальною гнучкістю кісті піаніста. Фактурний склад у Шопена завжди має міцну гомофонно-гармонічну основу, виявлену в її трьох обов‘язкових компонентах: мелодії,. підголоски, бас.Співності викладу спонукає композитора наповнювати гармонічні голоси мелодійними ходами, що приводить до значної поліфонізації. Змішаний гомофонно- поліфонічний виклад, найбільш типовий для творів Шопена, увійшов під назвою полімелодика.

 Фактура творів Шопена  підпорядковує собі цілісний і незмінний ідеал звучання – співучість. Фактура Шопена має і загально романтичні, і суто індивідуальні риси. Нормою стає широке розміщення гармоній, пов’язане з максимальний розтягом кісті піаніста. Фактурний склад у Шопена завжди має міцну гомофонно-гармонічну основу, виявлену в її трьох обов‘язкових компонентах: мелоді,. гармонічні голоси, бас.Співності викладу спонукає композитора наповнювати гармонічні голоси мелодійними ходами, що приводить до значної поліфонізації. Змішаний гомофонно- поліфонічний виклад, найбільш типовий для творів Шопена, увійшов під назвою полімелодика.

 Фактура творів Шопена  підпорядковує собі цілісний і незмінний ідеал звучання – співучість. Фактура Шопена має і загально романтичні, і суто індивідуальні риси. Нормою стає широке розміщення гармоній, пов’язане з максимальний розтягом кісті піаніста. Фактурний склад у Шопена завжди має міцну гомофонно-гармонічну основу, виявлену в її трьох обов‘язкових компонентах: мелоді,. гармонічні голоси, бас.Співності викладу спонукає композитора наповнювати гармонічні голоси скачкоподібними ходами, що приводить до значної поліфонізації. Змішаний гомофонно-гармонічний виклад, найбільш типовий для творів Шопена, увійшов під назвою полімелодика.

Педаль стає фактурною.Проте широке використання клавірного обсягу і педалі ніколи не приводить Шопена до надмірної густоти, перенасиченості чи важкості звучання.. Його музику характеризує гармонійність і переважна прозорість викладу, зумовлена дотримуванню природних акустичних законів – розміщення фактури згідно будови натурального обертонового ряду.   Цей ефект властивий тільки фортепіанній педалі і не можливий на жодному іншому інструменті.

Педаль стає гармонічною.Проте широке використання клавірного обсягу і педалі ніколи не приводить Шопена до надмірної густоти, перенасиченості чи важкості звучання.. Його музику характеризує фактурність і переважна прозорість викладу, зумовлена дотримуванню природних акустичних законів – розміщення фактури згідно будови натурального обертонового ряду.   Цей ефект властивий тільки фортепіанній педалі і не можливий на жодному іншому інструменті.

Фігурації – панівний фактурний рисунок у творах Шопена. Шопенівські фігурації й пасажі майже завжди мають гармонійне походження, насичені співними інтонаціями – у цьому їхня відмінність від пасажів Бетховена чи Ліста, що частіше спираються на мелодійну основу. Мелодичну фігурацію мелодизує ведення до неї прохідних та інших акордових звуків. Типова для Шопена фігурація є по суті мелодією. Будова фігурацій у творах Шопена ставить певні визначені вимоги до рухів руки піаніста і ці вимоги співпадають з нормами шопенівської фортепіанної педагогіки: позиційне положення кісті та гнучкі руки зап‘ястя.

Фігурації – панівний фактурний рисунок у творах Шопена. Шопенівські фігурації й пасажі майже завжди мають мелодійне походження, насичені співними інтонаціями – у цьому їхня відмінність від пасажів Бетховена чи Ліста, що частіше спираються на гармонічну основу. Гармонічну фігурацію мелодизує ведення до неї прохідних та інших не акордових звуків. Типова для Шопена фігурація є по суті прискореною мелодією. Будова фігурацій у творах Шопена ставить певні визначені вимоги до рухів руки піаніста і ці вимоги співпадають з нормами шопенівської фортепіанної педагогіки: еластичність кісті та гнучкі руки зап‘ястя.

Композитор застосовує різноманітні агогічні вказівки, тонко диференціюючи відтінки їхнього змісту. Ремарки про заповільнення темпу. Визначення з суфіксом ando мають більш раптову зміну руху. Визначення з суфіксом -uto: Ritenuto, sostenuto – вказують на поступову дію

Композитор застосовує різноманітні агогічні вказівки, тонко диференціюючи відтінки їхнього змісту. Ремарки про заповільнення темпу. Визначення з суфіксом ando мають поступову дію. Визначення з суфіксом -uto: Ritenuto, sostenuto – вказують на більш раптову зміну руху

Нормою виконання мелізмі у творах Шопена є віднімання від вартості основного тону ( антипація). Такий спосіб розшифровування випливає з традицій італійського співу, яку Шопен рекомендував за зразок своїм учням. Він передбачає відносно швидкий темп при виконанні прикрас.

Нормою виконання мелізмі у його творах Шопенає віднімання від вартості основного тону ( субстракці). Такий спосіб розшифровування випливає з традицій італійського співу, яку Шопен рекомендував за зразок своїм учням. Він передбачає відносно нешвидкий темп і плавне мелодійне виконання прикрас.

 Це можна в таких випадках: а)коли значок короткої трелі стоїть над другим звуком в середині фрази, а якщо ще й після нього стоїть пауза; б) коли переднотка і основний тон не утворені одним і тим самим звуком; в) інколи на випередження вказує прилігована переднотка.

Це можна в таких випадках: а)коли значок короткої трелі стоїть над першим звуком фрази, а якщо ще й після паузи; б) коли переднотка і основний тон утворені одним і тим самим звуком; в) інколи на випередження вказує прилігована переднотка.

Це можна в таких випадках: а)коли значок короткої трелі стоїть над звуком фрази, а якщо ще й після паузи; б) коли переднотка і основний тон утворені різними звуками; в) інколи на випередження вказує пауза передноткою.

редакцію педагогічного спрямування розвинув Альфред Корто, який опублікував цикли творі в Шопена у спеціальних «виданням для роботи». Корто розкриває в них своє образне трактування кожного твору та суто піаністичні прийоми його втілення, рекомендує метод попередніх технічних вправ для подолання труднощів.

редакцію педагогічного спрямування розвинув Альфред Корто, який опублікував цикли творі в Шопена у спеціальних «виданням для роботи». Корто розкриває в них образне трактування кожного твору Шопена, нічого не вносячи свого , рекомендує метод попередніх технічних вправ для подолання труднощів, які вписав сам Шопен.

Ф. Ліст, Артур Рубінштейн, Г.Нейгауз

Ф. Ліст, Ан. Рубінштейн, В.Горовіц

Ф. Ліст, Ан. Рубінштейн, Вл. Пахман

Л.Власов, Гінзбург, В. Горовіц, Г. Нейгауз

Лев Оборін, Гінзбург, В. Софроніцький, Г. Нейгауз

Лев Оборін, Белла Давидович, В. Софроніцький, Я. Мільштейн

Я.Мільштейн, Балла Давидович, Гольденвейзер

Яків Зак, А. Шнабель, С. Нейгауз

Яків Зак, Балла Давидович, С. Нейгауз

Любку Колесса

Л. Марцевич.

А. Кос- Анатольський