Розділові знаки в складному реченні

Ніч прозора безшумна тепла ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

У нашому лузі сталася новина: зацвіла біленьким цвітом червона калина.

Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують. 

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Здалось на мить: пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

... різко загальмувала й спинилася.

... гуркіт луною покотився навколо.

... здіймаючи за собою куряву.

... розмальованого барвами літа.

 Так тихо, так любо: так ніжно у полі.

Подивилась ясно: заспівали скрипки!

 Є в нашім місті вулиця: там птиці гнізда в’ють.

  Карпатське сонце в небо йде повільно: світліє тиша між дерев глибока.

коми

тире

двокрапки

кома

крапка з комою

двокрапка

тире

Ти чуєш - кличуть тебе

Добре бідному: в нього від багатства голова не болить ( Народна творчість)

Мета одна в житті перед нами- залишатись людиною

Робитимеш до поту- їстимеш в охоту ( Народна творчість)

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Зрубав дерево посади два.

Світило сонце парувала земля.

Я знаю мова мамина свята.

Хочеш гарно скласти ЗНО займайся по 15-30 хвилин щодня.

Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить.

Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.

Посієш вчасно уродить рясно.

Гляне водою обіллє.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Пан гуляв у себе в замку у ярмі стогнали люди.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Пароплав обганяє плоти високі хвилі налітають на них 

Усе іде усе минає над берегами вічної ріки.

Небо порізали вогнями стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер 

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

 Торгуй правдою більше бариша буде.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

повітки, городи і садки за городами.

і пішов кращої долі шукати.

і вирішив оселитися саме тут.

нема в мене хати.