"Розряди займенників за значенням: присвійні, вказівні й означальні займенники. Їх відмінювання. Написання займенників із прийменниками окремо." (6 клас)

1. Усі займенники є присвійними в рядку...

2. Усі займенники є означальними в рядку...

3. Усі займенники є вказівними в рядку...

4. В якому рядку вжито присвійні займенники?

5. В якому рядку вжито вказівні займенники?

6. В якому рядку вжито означальні займенники?

7. В якому рядку допущено помилки в наголошенні займенників?

8. В якому реченні вжито присвійний займенник в орудному відмінку?

Знову затихає подвір'я, знову падають на землю грушки. Ось одна підкотилася до самих ніг. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою дідизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось...

9. В якому реченні вжито означальний займенник в родовому відмінку?

Знову затихає подвір'я, знову падають на землю грушки. Ось одна підкотилася до самих ніг. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою дідизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось...

10. У яких реченнях вжито неозначений займенник в родовому відмінку?

Знову затихає подвір'я, знову падають на землю грушки. Ось одна підкотилася до самих ніг. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою дідизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось...

11. У яких реченнях займенники виконують синтаксичну функцію означення?

Знову затихає подвір'я, знову падають на землю грушки. Ось одна підкотилася до самих ніг. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою дідизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось...

12. У яких реченнях займенники виконують синтаксичну функцію додатка?

Знову затихає подвір'я, знову падають на землю грушки. Ось одна підкотилася до самих ніг. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою дідизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось...