Самостійна робота "Дієприкметниковий зворот"

Обмілілі худорляві кущі гойдались під вітром.

За одного битого двох небитих дають.

За лісом починалась розкидане в горах та глибоких ярах село.

Вишита сорочка нагадувала Надії про її люблячу маму.

Утомлена  бабуся розповідала різні історії своїм онукам.

Слово передане від батька до сина  летітиме крізь бурі і дощі. 

Зароблений чесною працею хліб був дуже смачним.

Людина наділена співчуттям ніколи не пройде мимо горя.

Обличчя матері обвітрене й засмагле на ланах стало більш яснішим.

Удалині бовваніє ліс оповитий морозяним серпанком.

Дрімають степові трави запорошені пилом.

Синіють покриті вічним снігом гори.

Душа освітлена любов’ю ніколи не черствіє.

Обважнілі від плоду сади стояли непорушно.

Народ відроджений у битвах піднявся із колін.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібним пилом.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев…

Теплом дихала настояна на травах та квітках земля.

Сірі хмари пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

У степу запахло розворушеною лемешами землею.

Яскраво зеленів облитий дощами озимий клин на пагорбах за містом.

Був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання.

Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.

Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.

Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском поодинокі пари. 

За лісом починалося село, розкидане по горах та глибоких ярах. 

Через усю Капітанку стеляться сукупні городи та левади, не огороджені, тинами.

А думи, в слово перелиті, і після тебе будуть жити.

 Думка погано висловлена, втрачає свою цінність.

Побілена матір’ю хата, запрошувала гостей.