"Щедрий вечір"М.Стельмах

Широка полотняна спідничка дзвоником кружляє навколо її босих ніг,а коси вигойдуються ,куди їм хочеться...

Я й досі стрічаюсь з сонцем у полі,в лісах чи на річці і привчаю до цього своїх дітей...

Як вона любила робити і в городі,і в полі,і в лузі,і в лісі і тихо втішатися зробленим...

Одразу сміються очі ,брови, губи й довгі вуса,до яких підбирається вогонь...

Талант мого діда найбільше успадкував...,-він був і ковалем,і слюсарем,і стельмахом,і токарем...

А який він важний стає,навіть не посміхається,коли виносить корівчині покуштувати кожної страви,зготованої на свят-вечір...