“Скарб” О. Стороженка

Виріс Павлусь першим парубком на все село і роботящий, і розумний

Павлусь був гордістю батьків: вчився найкраще і батькам по господарству допомагав

Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки.

Меду

Супу

Узвару

Під старим дубом

Його було закопано біля озера

Його було сховано у дохлого хорта

Сам почав про себе піклуватися

Наймит і наймичка

Добрі люди у селі допомагали

Людина повинна жити не лише заради себе, а допомагати іншим, робити добро, працювати.

Можна все життя на боці пролежати, все одно хтось буде про тебе піклуватися

Можна нічого не робити, скарби самі посипляться на тебе

одруження Павлуся

роздумами автора про щастя

переїзд до іншого місця проживання

смертю Павлуся

заможними

працьовитими

ледачими

невихованими

доброго лісовика

русалонька

котка

півника

повчала на кожному кроці

надмірно любила і пестила

добре, всьому вчила його

виховувала, як гарного господаря

тітка

сусідка

наймит з наймичкою

бабуся

втратив своє майно

так само нічого не робив

навчився все робити без допомоги інших

Тяжко працювала, щоб прогодувати сина

Застудилась, коли вночі шукала по селу мед для Павлуся

Намочила ноги , коли переходила річку