Службові частини мови

а) по/ряд, за/для, о/крім, тому/що, з/поміж;

б) із/за, під/час, по/серед, по/при, з/середини;

в) на/вкруг, по/переду, по/руч, по/заду, не/залежно/від;

г) з/метою, через/те/що, край/столу, у/зв’язку/з, згідно/з;

а)   Я люблю свій рідний край.

б)   Пісне, серця мого не край!

в)   Посадила край дороги тополю.

г) Мій край — земля моїх предків.

а) частка;

б) сполучник;

в)  прийменник;

г)  вигук. 

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

а) б, ані, і, в, на;

б) чи, не, хай, мовляв, з-понад:

в) хіба, невже, лишень, справді, чи;

г) мовби, ніби, із-за, що, тільки.

а) будь/кого, не/писав, ні/що;

б) казна/як, як/то, як/небудь;

в) що/небудь, сказав/би, хай/живе;

г) нехай/іде, ти/ж, таки/взяли.

 2

3

4

 5

іменник

 прийменник

 займенник

 частка

 (з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

 (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

 (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

(по)друге, (по)одному, (до)мене, (тим)часом

з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, якщо слово без НЕ не вживається

з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

 з іменниками, коли при них є протиставлення

ні/за/що, ні/кроку далі, ні/до/розмови, ні/на/що

 ні/на/що, ні/би/то, ні/якому, ні/з/кого

 ні/скільки, ні/хто, ні/який, ні/в/чому

 ні/звуку, ні/пострілу, ні/з/ким, ні/ким

найчастіше підметом

найчастіше присудком

не є членом речення

завжди обставиною

за родами, числами й відмінками

за часами й особами

не змінюються

лише за відмінками

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя

 1, 2, 7, 9, 11

1, 7, 8, 11, 12 

2, 3, 8, 11, 12

1, 7, 9, 11, 13

поруч з, з-поміж, понад, між

з метою, в, ані, до

 у зв’язку з, у, не, без

з, за, на, хай

вигуки

частки

сполучники

прийменники

тому/що, як/тільки

не/мов, не/наче

мов/би, ні/би

з/понад, у/слід, з/за

за/ради, по/серед, до/вкола

з/поміж, під/час, згідно/з

Обставина, частка, вигук.

Частка, сполучник, прийменник.

Сполучник, додаток, прийменник.

Вигук, сполучник, частка.

з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, якщо слово без НЕ не вживається

з дієсловами, дієприслівниками, займенниками, числівниками, службовими частинами мови

з дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова

 з іменниками, коли при них є протиставлення

А) Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Б) Якщо, теж, також, бо, немовби.

В) Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито

Г) Начебто, цебто, щоб, буцімто, але

А) Бо, тому що, оскільки, якби, дарма.

Б) Бо, та, проте, начебто, ніби.

В) Але, мов, як, щойно, якщо

Г) Хай, ні...ні, ледве, й, однак.

А) Ледве, дарма, хай, нехай, бо.

 Б) Бо, тому що, у зв'язку з тим що, оскільки, через те що.

В) Коли, як, та й, через те що, коли б.

 Г) Як тільки, якби, аби, хоч, для того щоб.