Службові частини мови. Вигук

А самостійна частина мови, що виражає ознаку дії.

Б службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого в словосполученні або реченні.

В службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення та частини складного речення.

Г службова частина мови, яка надає слову або реченню додаткових відтінків значення.

А з метою, з-над, наприкінці, з-перед

Б у продовж, поперед, упоперек, з-під

В з-поміж, у зв’язку з, з-поза, підчас

Г по-під, за винятком, із-за, поруч

А Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина.

Б Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

В Батьківщина починається для людини зі шматка неба.

Г Люди з красивими душами не здатні на підлість.

А Лунає  неподалік  пісня сили, краси.

Б  Назустріч  здіймалося місто в бронзі.

В  Напередодні  всю ніч ішов лапатий сніг.

Г Козаки  навколо  фортеці копали шанці.

А Усі знають, що грім б'є у високе дерево.

Б Ти не лізь на дерево, що кореня не має.

В Боягуз завжди доводитиме, що він сміливий.

Г З людьми вітаюся, і весело мені, що з ними я свій хрест і свій вінок нестиму.

 А З, за, у

Б Між, заради, через.

В Поруч з, згідно з, з-під

 Г Понад, з-поміж, із-за

А Близько, кінець, край

Б Мимо, услід, для

В У, до, при.

Г Протягом, відповідно до, зі.

А Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати.

Б Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось.

В Повідомили про/те, що зустріч відбудеться завтра.

Г Наша пісня — то/ж душа народу, його сила і могуть.

А службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні.

Б службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення та частини складного речення.

В службова частина мови, яка вживається для надання окремим словам чи реченням додаткових емоційно-експресивних та смислових відтінків.

 Г незмінна частина мови, яка не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови, виражає почуття, емоції, волевиявлення людини, не називаючи їх і служить засобом виразності в художній літературі.

 А  Як/би  там не було, а комусь належало це перевірити.

Б  Як/би  було десять рук, усім би робота знайшлась.

В  Як/би  ви знали, паничі, як люди плачуть живучи.

Г  Як/би  відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці.

А а, але, зате

Б бо, тому що, через те що

В і, й, та

Г або, чи, хоч

А коли, доки, перед тим як

Б чи...чи, не то...не то, чи то...чи то

В хоч, дарма що, як

Г що, щоб, з тим щоб

А аби-, будь-

Б хай, нехай

В -сь, -ся

Г ж, же

Д не, ні

А хай, нехай, би, б

Б авжеж, атож, хіба, невже

В не, ні, аби-, де-

Г ніби, нібито, ось, то

Д чи-, що-, -сь, казна-

А Нехай настане мирне життя!

Б Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села!

В Помилятися властиво будь-кому.

Г Будь до кого можна звернутися.

А звернутися по питанню

Б забути із-за неуважності

В виконати на вимогу

Г відповідно з наказом

Д хворіти пневмонією

А Розум за гроші не купиш.

Б Лунають лише пісні солов’їні.

В Тече вода із-за гаю та попід горою.

Г Нехай квітне планета чистотою.

Д Тільки з юних літ мені відкрилась правда.

А будь/як, отак/то, бозна/скільки

Б все/ж/таки, такий/от, казна/що

В невже/таки, тільки/що, годі/бо

Г ані/хто, як/небудь, казна/чому

Д скажи/но, що/року, будь/чому

А Шастя не шукають, а таки здобувають.

Б І все-таки нелегко буть собою!

В Я хотіла б людям для підмоги у кожну мить подати голос свій!

Г О, якби-то я міг повернути неповторную юність мою.

Д Щей для тебе, дівчино, троянди весни розцвітуть.

А  Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому.

Б Як тебе не любити,  Києве мій.

В Ви  чуєте, скільки вогню в нашій мові!

Г  Онде  балочка весела, в ній хороші, красні села.

Д  Хай  шумить єдиним світлим шумом синій Дніпр і срібноводна Вісла.

А службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення.

Б службова незмінна частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

В особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення людини.

Г незмінна службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційних відтінків або служить для утворення окремих граматичних форм чи нових слів.

А Ой, ах, ух

Б Бувайте, будь ласка, добраніч

В Ага, еге, овва

Г Нумо, геть, гайда

А Фу

Б Тю

В Хм

Г Пхе

А Чув тільки, як за стінами падали, зривались і падали в м'яку землю яблука. Гуп-гуп-гуп...

Б Соломія сиділа перестрашена та прислухалася, про що шепче морок.— Шу... шу... шу...— починав він іздалека,— шу... шу... шу...— одзивалось тут коло неї,— шу... шу... шу...— шепотіло все разом...

В Цить! Хай говорить серце.

Г Се жайворонки. ...Се вони, невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню: "Тью-і, тью-і, ті-і-і...".