Службові частини мови. Вигук

не/здужати задачу

не/сила терпіти

не/досконалий твір

не/застелене ліжко

Маленьких людей не/має,є лише душі малі

хто нічого неробить,той ніколи не/має часу

не/має щастя вічного, євічний бій за щастя

чи в нього совісті не/має

А самостійна частина мови, що виражає ознаку дії.

Б службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого в словосполученні або реченні.

В службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення та частини складного речення.

Г службова частина мови, яка надає слову або реченню додаткових відтінків значення.

А з метою, з-над, наприкінці, з-перед

Б у продовж, поперед, упоперек, з-під

В з-поміж, у зв’язку з, з-поза, підчас

Г по-під, за винятком, із-за, поруч

А Лунає  неподалік  пісня сили, краси.

Б  Назустріч  здіймалося місто в бронзі.

В  Напередодні  всю ніч ішов лапатий сніг.

Г Козаки  навколо  фортеці копали шанці.

 А З, за, у

Б Між, заради, через.

В Поруч з, згідно з, з-під

 Г Понад, з-поміж, із-за

А Близько, кінець, край

Б Мимо, услід, для

В У, до, при.

Г Протягом, відповідно до, зі.

А Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати.

Б Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось.

В Повідомили про/те, що зустріч відбудеться завтра.

Г Наша пісня — то/ж душа народу, його сила і могуть.

 А  Як/би  там не було, а комусь належало це перевірити.

Б  Як/би  було десять рук, усім би робота знайшлась.

В  Як/би  ви знали, паничі, як люди плачуть живучи.

Г  Як/би  відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці.

А хай, нехай, би, б

Б авжеж, атож, хіба, невже

В не, ні, аби-, де-

Г ніби, нібито, ось, то

Д чи-, що-, -сь, казна-

А будь/як, отак/то, бозна/скільки

Б все/ж/таки, такий/от, казна/що

В невже/таки, тільки/що, годі/бо

Г ані/хто, як/небудь, казна/чому

Д скажи/но, що/року, будь/чому

А службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення.

Б службова незмінна частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

В особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення людини.

Г незмінна службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційних відтінків або служить для утворення окремих граматичних форм чи нових слів.