Службові частини мови. Вигук.

з метою, з-над, наприкінці, з-перед

 з-поміж, у зв’язку з, підчас, з-поза

 о крім, з-під, упоперек, поперед

 по-під, за винятком, поруч, із-за

Із-за

З-поміж

За-для

Посеред

(з)над,(по)над,(по)між,(по)серед

(на)прикінці,(в)наслідок,(на)зустріч,(по)біля

(з)під,(за)для,(уві)сні (у)слід

(з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

Сполучник – це самостійна частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення.

Сполучники не бувають членами речення.

Сполучник виражає залежність одного слова від іншого.

Сполучники бувають членами речення, мають лексичне значення.

Широкий, мить, щоб, коло, між

Через те що, у зв’язку з тим що, біля, із-за

Ми, понад, якщо, крайній, в залежності

Під, незважаючи на те що, з-поміж, ліворуч

Як тебе забути, кохана моя дівчино!

Боже, як багато у світі краси!

Ви знаєте, як липа шелестить?

Хай щастям повниться ваше життя!

добрий/день, на/добраніч, слава/Богу

будьте/ здорові, го/ді.

ай/ай/ай, ну/ну, киць/киць, ой/ой

будь/ласка, на/добраніч

а) Ніч була хоч і зоряна, та темна (Панас Мирний);

б) Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти (Л. Костенко);

в) Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше… (Олександр Олесь),

г) Солов’їних пісень світанкових невимовну почую красу (В. Кошелев).

 2

3

4

 5

Україна – край калини в полі, верби при річках та лелек у високості.

 Не край мого серця, воно й так болить.

Напівсонну тополю збудить трактор край села.

Мій рідний край, тобі відомі всі мої бажання.

Додаток

Присудок

Підмет

Обставина

прийшов ... театр, взяти ... руки

написала ... листі, побувала ... Львові

яблуня ... цвіту, поклав ... шухляду

квіти ... вазі, прочитала ... книжці