"Снігова Королева" 1-3 оповідання

У великому місті жило двоє маленьких дітей. Вони були братом і сестрою.

Хлопчика звали Кай, дівчинку — Герда.

"Мене щось кольнуло в серце, і щось упало в око!" - промовила Герда.

Скалочка попала прямо в серце Кая. Воно мусило перетворитися на крижинку.

Снігова Королева перший раз поцілувала Кая, і він забув і Герду, і бабусю, і всіх удома.

— Я взую свої старі блакитні черевички, — сказала якось

уранці Герда, — ті, яких Кай ні разу не бачив, і піду до річки спитати про

нього.

«Може, річка несе мене до маленького Кая!» —подумала Герда, коли плила в човні.

І чим довше бабуся пригощала Герду, тим більше забувала

дівчинка Кая. Стара жінка вміла чарувати.

Бабуся боялась, що Герда, побачивши троянди, згадає про свої, а потім про Кая і втече від неї.

Герда знайшла зображення троянди на солом'яному капелюсі бабусі і згадала про Кая.

Яким же сірим, сумним здавався цілий світ! Як холодно та вогко

було навколо. Листя падало одне за одним. Коли Герда побігла шляхом з бабусиного саду.

— Він не вмер! — сказали троянди Герді. — Адже ми були під землею,

куди йдуть усі померлі, але Кая між ними нема.