у феодальній Литві та на загарбаних нею українських і білоруських землях у 14-16 ст. узагальнена назва феодальнозалежних селян, які втратили право переходу з одного феодального володіння в інше. Вільні селяни потрапляли в становище "Н.С." внаслідок насильницького закріпачення їх феодалами, дарування феодалам великими князями литовськими державних земель, несвоєчасної сплати селянами боргів феодалам тощо. Право переходу вільні селяни також втрачали, проживши 10 років на землі феодалів. Кріпосна залежність "Н.С." була юридично узаконена 1447 р. привілеєм Казимира IV. За третім Литовським Статутом 1588 р. в Україні всі розряди селян, в т.ч. "Н.С.", були зведені до вотчинних “непохожих” людей, тобто кріпаків.