Сполучник

 Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення.

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

 Діти порадували не тільки майстерним виконанням колядок і щедрівок, а й зачарували цікавими костюмами, атрибутикою різдвяних дійств.

 Здобуті знання й химерні уявлення поєднувалися у вигадливих міфічних образах та історіях.

В українського народу збереглося багато повір’їв про вогонь і воду, і місяць, і блискавку, і сніг.

 Є у лісі закуток — найглухіший з усіх закутків. Захований він і від звірів, і від людей.

чи, начебто, немовбито, проте

як, мов, що, ніж

зате, та, якби, якщо

 немовби, немовбито, через те що, та

 не/мов, ніби/то, за/те

через те/що, так/що, тому/що

немов/би, як/тільки, в/наслідок того що

 а/би, через те/що, так/що

або/ж

хоч/би

тому/що

немов/би/то

протиставні

 єднальні

мети

часові