Сполучник

самостійна астина мови, що вказує на предмет, не називаючи його.

службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення та частини складного речення.

службова частина мови, що виражає залежність одного слова від іншого в реченні чи словосполученні.

самостійна частина мови, яка виражає ознаку дії, ознаку іншої ознаки, або вказує на обставини, за яких відбуваєтьс дія.

хоч би бровою моргнув

або пан або пропав

задержати слово на язиці

хто в луг, а хто в плуг

а, але, бо

що, чи, хоч

та, щоб, як

чи....чи , не то...не то, й

коли, як тільки, перед тим

як, мов, ніж

у зв'язку з тим, дарма що, доки

та, і, хоч

щойно, звідтоді, після того як

як, мов, наче

через те що, тому що, у зв'язку з тим що

або...або, чи...чи

щоб, для того щоб, з тим щоб

шо, щоб, як

з того часу як, після того як, доки, хоч,

хай, хоч, незважаючи на те,що

Коріння навчання гірке, ЗА/ТЕ плід солодкий.

Б'ють не ЗА/ТЕ, що втік, а ЗА/ТЕ, що вкрав.

Хоч вовки кобилу з'їли, ЗА/ТЕ сани цілі.

Невеличкий будиночок, ЗА/ТЕ новий, охайний.

або, чи, хоч

але, зате, однак

і...і, ні....ні, ані...ані

не то...не то, чи...чи, чи то...чи то.

Чи сніг в степу біліє, чи сонце сліпить очі?

Якщо сильний подолає одного, то розумний подолає тисячу.

Швидко пісня співається, але не скоро вона пишеться.

Дніпро тече, і хвиля серце б'є.

Але, чи, якщо

після того як, для того щоб, проте

й. чи, бо

якби, якщо , зате

Не думай про страх та , й не буде його.

Для того, щоб рибку спіймати, маєш рано встати.

Він робить так, мовби мокре горить.

Пожалів як вовк порося, від'їв ніжки і плаче.

а, зате, і

завдяки тому що, хоч, але

унаслідок того що, тому що, перед тим як

немовби, неначебто, нібито

прості, складні, складені

похідні, непохідні

одиничні, поворювані, парні

сурядні, підрядні

і, щоб, а, то

а, але, коли, який

або, та, зате

щоб, бо, і, й

Як(би) мені хотілося поїхати на відпочинок.

Учитель розповів про(те), як писати твір

Прийшли б вчасно, як(би) не злива.

Як (би) виконати правильно?

окремо

через дефіс

разом

прийменник;

сполучник;

вигук.

коли б,  хоч би,  все ж, тому що, для того щоб;

мовби, начеб, якби, щоб, немовби;

аби, коли, хоч, як.

 в/тім, за/те, дарма/що, з/тим/щоб

про/те, ніби/то, тоб/то, як/що

як/тільки, що/б, попри/те/що, не/мов

не/мов/би/то, хіба/що, не/зважаючи/на/те/що, за/те

коли/б, з/тим/щоб, мов/би/то, як/би

Про/те явище він дізнався з інтерв’ю.

Як/би мені черевики, то пішла б я на музики.

За/те його покохала, що мав чорні брови.

Як/би допомогти йому вирішити всі справи?

Що/ж/то приготувати на вечерю?

ад/же, а/ніж, в/тім, за/те

мов/би, наче/б, наче/б/то, не/мов

або/ж, адже/ж, але/ж, а/як/же

не/мов/би, не/мов/би/то, ніби/то, ні/ж

от/же, ото/ж, при/тім, при/тому

отож/то, тим/то, тільки/но, тому/то

де/інде, де/інколи, де/що, де/факто

не/наче/б/то, не/мов/би/то, ото/ж, ніби/то

дарма/що, отже/ж, але/ж, як/би

отож/то, де/інколи, при/чому, це/б/то

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова незмінна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Через те що, чи...чи, проте, хай, і.    

Ніби, чи, хоч, бо, для того щоб.

Або, чи, або...або, чи...чи, не то…не то.

Що, або...або, аби, ледве, але.

Як, то...то, оскільки, дарма, а.

Протиставні, з'ясувальні, причинові, часові.  

Єднальні, розділові, допустові.

Розділові, мети, умовні, порівняльні.  

Єднальні, протиставні, мети.

Єднальні, розділові, протиставні.

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби.

Аніж, мовби, тобто, наче, хоч.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.

Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.

Немовби, що, щоб, як, хоч.   

Начебто, хай, аби, для того щоб, якщо.

Неначе, тільки, як, щойно, ледве. 

Немовбито, мов, немов, наче, ніби.

Як, у зв'язку з тим що, оскільки, тому що, та.

І, та, ні...ні, що, хоч.    

Не то...не то, або, також, то...то, після того як.

Але, незважаючи на те що, й, немовбито, якщо.    

Та, й, аби, бо, але.

А, але, однак, зате, проте.

В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай.

Та пітьма не так уже мучила Соломію, про/те вогкий холод проймав її наскрізь.

То/ж дядько Лев сидітиме в тій хижі, а він нам приятель.

Та й вона те/ж казала.

Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Що/б не трапилося — будь людиною.

Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.

Що/б жить — ні в кого права не питаюсь! 

 Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

 (Як)би краще виконати завдання?

 (За)те її люблю, мою Україну убогу...

 Не думай (про)те, що сталося.

2

3

4

5

бо, тому що, але

із-за, як, й

хоч, мов, над

зате, та, якби, якщо

але, мовби, начеб

і, або, чи, мов

після того як, незважаючи на те що, дарма що

коли б, оскільки, щоб

або, зате, якщо

В українського народу збереглося багато повір’їв про вогонь і воду, і місяць, і блискавку, і сніг.

Діти порадували не тільки майстерним виконанням колядок і щедрівок, а й зачарували цікавими костюмами

Здобуті знання й химерні уявлення поєднувалися у вигадливих міфічних образах та історіях