Сполучник

А 2

Б 3

В 4

Г 5

Д 6

А Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.

Б Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.

В Як(би) там не було, комусь належало це перевірити...

Г Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Д Він говорить те(ж), що й інші свідки.

А Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

Б (Що)б ви не думали, а я буду працювати.

В (Як)би краще виконати завдання?

Г (За)те її люблю, мою Україну убогу...

Д Не думай (про)те, що сталося.

А зате, та, якби, якщо

Б і, або, чи, мов

В але, мовби, начеб, втім

Г чи, начебто, немовбито, проте

Д як, мов, що, ніж

А начеб, начебто, тому що, і

Б немовби, немовбито, через те що, та

В зате, якби, якщо, мовби

Г ніби, нібито, немов, мов

Д адже, отож, притому, для того щоб

А незважаючи на те що, чи... чи, так що, щоб

Б тому що, завдяки тому що, не то... не то, проте

В тому що, через те що, перед тим як, для того щоб

Г коли, як, доки, після того як

Д щоб, незважаючи на те щоб, бо, якщо

А  Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Б  Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

В  Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Г  Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

А  Коли/б, начеб/то, з/тим/щоб, мов/би;

Б  для/того/щоб, як/тільки, тому/що, дарма/що;

В  за/те, ніби/то, у/зв’язку/з/тим/що, так/що;

Г  що/б, про/те, як/що, з/того/часу/як;

Д  що/б, не/наче, як/би, про/те.

А  Що/б жить – ні в кого права не питаюсь.

Б  Я люблю тебе, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

В  Як/би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтає.

Г  Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Д  Не грайся хлібом – то/ж/бо гріх.