сполучник

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, що поєднує(сполучає) однорідні члени речення та частини складного речення

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

бо, тому що, але

не, ледве, для того щоб

аби, та, через те що

хоч, мов, над

хто в луг, а хто в плуг

або пан або пропав

задержати слово на язиці

серце тисне і хвилює кров

але, проте, зате, та, а 

поки, але, та, доки, а

тому що, і, коли , де, як

бо, та, тому що, зате, проте

і, проте, коли, зате, що

коли, але, та, а, тому що

а, зате, і, проте, але

якщо, якби, коли, як, щоб

2

4

6

3

В українського народу збереглося багато повір’їв про вогонь і воду, і місяць, і блискавку, і сніг.

Діти порадували не тільки майстерним виконанням колядок і щедрівок, а й зачарували цікавими костюмами, атрибутикою різдвяних дійств.

Є у лісі закуток — найглухіший з усіх закутків. Захований він і від звірів, і від людей.

Здобуті знання й химерні уявлення поєднувалися у вигадливих міфічних образах та історіях.

однак, та, а, як, проте

а, але, проте, зате

або, чи, хоч, коли, зате

і, та, а, але, проте

проте, але, однак, ані... ані, а

а, але, та, і, зате

й, та, і... і, або, проте

і, та, ні... ні, ані... ані

аби, і, ні... ні, проте

або, хоч, або... або, чи... чи

завдяки тому що, щоб, бо, як

аби, для того щоб, нехай, хоч

хоч, наче, мовби, щоб

так що, бо, тому що, незважаючи на те що

бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим щоб

А) та;

Б) зате;

В) проте.