Сполучник

тому що, після того як, зате 

через те що, якщо, проте 

для того щоб, унаслідок того що, так що 

нібито, мов, якби.

але, проте, зате

поки, але, та

тому що, і, коли   

бо, та, тому що 

наче, щоб, коли 

так що, але, та 

а, зате, і 

бо, що, тому що 

і, проте, коли

коли, але, та

а, зате, і    

якщо, якби, коли  

проте, якби, якщо

зате, але, або

тому що, хоч, бо

так що, коли, а 

Ніч була хоч і зоряна, та темна.

Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти.

Хіба не чуєте, що небо голубіє, що сонце ранками всміхається ніжніше…

Отак учуся просто й мирно жить.

наче, щоб, коли

так що, але, та

а, зате, і    

бо, та, тому що 

Сашко розповів про/те, що побачив на екскурсії.

Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

Злетіти птахом аж до неба як/би хотілося мені!

За/те тобі дякую, що врятував від злого ока. 

Я люблю тебе за /те, що ти є на світі.

Треба багато вчитися, що/б знати хоч трішки.

Учень розповів товаришам про/те, як відпочивав улітку.

Що/б ти не робив, все одно не зможеш нічого змінити

Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю.

Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

Оксана думала, що вже давно стемніло.

коли/б, начеб/то, з/тим/щоб, мов/би

для/того/щоб, як/тільки, тому/що, дарма/що

у/зв’язку/з/тим/що, за/те, ніби/то, так/що

з/того/часу/як, не/мов, про/те, як/що 

що/б, за/те, дарма/що, тому/що

поки/що, ні/би/то, у/зв’язку/з/тим, коли/б

мов/би, не/наче, як/би, про/те

як/що, так/що, ні/би, наче/б/то 

Як/би дівчата не любили гомоніти, а мовчать.

Як/би не було важко, іди до своєї мети.

Як/би знав я чари, що спиняють хмари.

Як/би там не було, ми мали це перевірити.

Як/би хотілося мені щастя знайти у світі.

бо

адже

тобто

оскільки

тому що

Принеси води, бо дуже хочу пити.

З’явились хмари, так що буде дощ.

Коли бажання добре, то й дорога легка.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Хоч була пізня осінь, день стояв погожий.

І сказала мати: ”Як/би ти, сину, йшов в отаку погоду?”.

Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немов/би все заснуло.

То/ж сіль землі, то/ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу.

Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Вибач мені за/те, що була неввічлива.

Ранні птахи сповістили про/те, що займається новий день.

То/ж не дівчина, а справжнісінький вихор.

Як/би не переймався, балачками визнання не здобудеш.

Як/би знали, не те б заспівали.

Ми вірші пишемо про/те, як стати біля дум на варті.

Я хочу жити так, що/б серце билось в такт з гарячим серцем рідного народу.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Всяк лицар має з королем ходити у походи, за/те він матиме собі і ласку, й нагороди.

За/те, що жили ми в цей зоряний час, нам заздрити будуть нащадки.