Сполучник

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

 Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення.

Односкладні, двоскладні, багатоскладні.

 Прості, складні, ускладнені.

  Прості, складні, складені..

 Складні, двоскладні, багатоскладні.

 Зате, та, якби, якщо.

 І, мовби, чи, коли.

Але, мовби, начебто,та.

 Та, чи, а, й, бо,

 Начеб, начебто, тому що, і.

Зате, якби, якщо, мовби.

 Немовби, немовбито, через те що, та

 Адже, отож, для того щоб,

 Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі.

Вечір гаптував небеса і золотом, і сріблом, і янтарем.

 Зацвіли усі діброви і, долини, і луги, і річки синіють знову і не входять в береги.

 І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю.

 Піднялися крила сонних вітряків, і черешню білу вітер розбудив.

Стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила.

Шумить та хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Десь попереду шуміла злива, і блискавка розтинала небо навпіл.

 Коли/б, начеб/то, з/тим/щоб, мов/би.

Для/того/щоб, як/тільки, тому/що,

дарма/що.

За/те, ніби/то, у/зв’язку/з/тим/що, так/що.

Що/б, про/те, як/що, з/того/часу/як.

 Нахиляються верби, щоб із річки напитись води

Лиш визрів ранок, а вже зріє вечір.

Лише борись, а щастя не втече.

 Відповідь була та ж.

3

8

7

10

2

3

4

5

Хліб і сіль завжди мали стояти на столі українця

Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снувались над горами

На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.

Ластівка день начинає, а соловей його кінчає.