Сполучник. Правопис сполучників

тож-то, в, тому-то,навколо, після, тільки-но, але, зате.

як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому

 аби, мовби, біля, коло, ніби, начеб, в, щоб, у, якби

якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому 

 бо, тому що, через те що, затим що, тим що, щоб, для того щоб, задля того щоб, аби

 якщо, якби, коли б, аби, раз, і, а, але, або, тому

та й, коли б, тому що, зате, проте, однак, все ж

а, але, та, зате, проте, однак, все ж; або, чи, то... то, не то... не то.

підмет

додаток

не буває членом речення

обставина

Як(би) там не було, комусь належало це перевірити.

Він говорить те(ж), що й інші свідки.

Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

Не думай (про)те, що сталося.

За)те її люблю, мою Україну убогу...

(Що)б ви не думали, а я буду працювати.

Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.

Як)би мені крила, у небо б злетіла.

Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла моя зажурена мати.

Не хочу я, (що)б знов пекла мене війна в журбі.

тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)

начеб(то), тож(бо), якби(то), але(ж)бо

тому(що), тільки(но), тим(то), отож(то)

мовби(то), аби(то), неначеб(то)

Коли/б, начеб/то, з/тим/щоб, мов/би

 Що/б, не/наче, як/би, про/те

Для/того/щоб, як/тільки, тому/що, дарма/що

За/те, ніби/то, у/зв’язку/з/тим/що, так/що.

При(тому), при(чому), те(ж), як(би), як(що).

Про(те), тому(що), що(б), але(ж)

Для того(щоб), хоч(би), ніби(то), мовби(то)

Отож(то), тим(то), тому(то), тільки(но).

Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю.

Оксана думала, що вже давно стемніло.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми.

Ніч була хоч і зоряна, та темна.

Вона боялась осені холодної, а я боялась шуму й суєти.

Хіба не чуєте, що небо голубіє...

Отак учуся просто й мирно жить.

сполучники сурядності вживаються для зв'язку частин у будь-якому складному реченні

сполучники сурядності є членами речення

сполучник - службова частина мови

сполучники підрядності служать для зв'язку однорідних членів речення

сполучники служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень:

сполучники підрядності з’єднують залежну частину складного речення з головною.