Сполучник. Прийменник

Дієслово,частка, сполучник

Частка, прийменник, сполучник

Іменник,дієслово, прислівник

Хлопці ходили навколо озера

Навколо панувала тиша

Навколо було чути голоси

займенник

прислівник

прийменник

То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.

А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

Усе іде, але не все минає.  

 Де, напередодні, далеко

 Гарний, кмітливий, прибрано

  Що, неначе, а

  Сполучник — самостійна частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними. 

 Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. 

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. 

Сашко розповів про/те, що побачив на екскурсії.

Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

Злетіти птахом аж до неба як/би хотілося мені!

коли/б, начеб/то, з/тим/щоб

для/того/щоб, як/тільки, тому/що

за/те, ніби/то, так/що

що/б, за/те, дарма/що

поки/що, ні/би/то, у/зв'язку/з/тим

мов/би, не/наче, як/би

Пліток багато, а правда одна.

  Дім силою будують, а працею скріплюють.

Пошили для Микити з кишенями свиту.

службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення, частини складного речення

службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника і займенника від інших слів у словосполученні й реченні

особлива частина мови, що виражає емоції, але не називає їх

з/метою, згідно/з

з/поміж, із/над

по/під, відповідно/до