Сполучник як службова частина мови

Коли/б, начеб/то

Для/того/щоб, тому/що

За/те, ніби/то

бо, зате, і                                    

або, щоб, чи                                

проте, над, з-поміж  

не/мов, за/те, після того/як

не/наче, ніби/то, як/би

немов/би, як/тільки, що/би

Щось, немов пальцем, пробило сніг...

Дід питає, чи так співають солов"ї. .

Щоб рибу впіймати, треба рано встати.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку частин складного речення

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення.

Односкладні, двоскладні, багатоскладні.

 Прості, складні, ускладнені.

  Прості, складні, складені..

 Зате, та, якби

 І, мовби, чи

 Та, бо, а

 Начеб, начебто, і.

Зате, якби, якщо, мовби.

 Немовбито, через те що, та

Сполучник відповідає на питання як?

Сполучник незмінна службова частина мови.

Сполучник має лексичне значення

Одиничні, повторювані і парні.

Прості, складні, складені.

Причинові, мети і допустові.

бо, тому що, щоб, аби

та й, коли б, хоч, оскільки

а, і,  зате, то... то

Слухаючи пісню, я думав про/ те, який талановитий наш народ.

Я йшов дуже швидко, про/те ніяк не міг наздогнати товаришів

Співай же за мною про/те, як весною усе оживає знов