Сполучники сурядност і підрядності. Правопис сполучників.

Під тинами вилазила кропива, а над ними набухала вишнева брость.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись.

Пролетіла чорна хмара в інший край і крилом майнула тихо.

Нарешті лелеки обліпили хату так, що вона побіліла зверху.

Довкола розвиднилося, бо хмари позникали ще зранку.

Соловейко не знайшов щастя ні в лісі на оріхові, ні в долині на калині.

Тільки де-не-де пронесеться вітерець та проллється пісня жайворонка.

Садок уже одцвівся й густо вкрив землю білими пелюстками.

Не тільки злива мела в ту ніч, але й блискавки шмагали потріскані поля.

Ні сонця, ні весни без краю рідного немає.

Глибинними плесами синіють води, а в їхні свічада задивилося небо.

У синьому небі спалахнули срібні блискавки й погасли.

То ж не орда завзята та сильна неждано з’явилася в степах.

Повільно зима тротуаром прямує та плете фантастичні казки.

Вітри на перепутті розірвали свої пута та помчали степом.

Тече вода в синє море та не витікає.

Не злякать вам нікого, холодні сніги, бо розтопить вас сонце блискуче.

Навкруги так тихо, що росинка з листя не скотиться.

Уночі все спало солодким сном, і важко гупали в саду яблука.

Тепла ще не було, дарма що минуло кілька днів березня.

Хтось давно ще сказав, що спів – то мова душі, то голос серця.

Зробити так, щоб серце моє солов’їне забуло очей тих блакить.

Хурделиця мете несамовито, так що й світу білого не видно.

Увечері та вночі каміння тихенько відлунює голосами предків

Сніг зчорнів на заметах, ніби походила по ньому лінива темінь.

Вода в озері чиста, тому що ніхто не купається.

Човен вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то зітхання.

Повітря пахло зволоженим листям, бо вночі випав дощ.

Як/би знав де падати, то соломи б підстелив.

Як/би не хотілося нам затримати літо, осінь неодмінно настане.

Як/би ви знали паничi, де люди плачуть живучи.

Як/би не було хмар, ми й не знали б ціни сонцю

Хоч мороз і припікає, за/те комарів немає.

Хоч і коня загнав, за/те зайця піймав.

Що роблю, за/те й відповідаю.

Важко знання добувати, за/те легко носити.

Скажи глухому, що/б не говорив нікому.

Що/б вода не принесла, вона ж колись і забере.

На те коня кують, що/б не спотикався.

Чоловік має два вуха, що/б багато слухав, а один язик, що/б менше говорив.

Листопад не лютий, про/те спитає, чи взутий.

Я хочу сказати простими словами про/те, що турбує мене вечорами.

Дуб – дерево хороше, про/те плоди його свиням годяться.

Молоде орля, про/те вище старого літає.

Як/що ввічливо попросиш, завжди дадуть.

У липні надворі пусто, за/те на полі густо.

Що/б часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.

Розкажу тобі я ще й про/те, як у зайця вухо не росте.