"Стара" і "нова драма". Зміни в драматургії кінця ХІХ–початку ХХ століття

театральний напрямок, що виник у Стародавній Греції

художнє явище європейської драматургії кінця XIX — початку XX ст., що протистоїть традиційній драмі

жанр драматичного твору, в якому зображено комічні події та персонажі

драматичний твір, написаний у віршованій формі.

Вільям Шекспір

Генрік Ібсен

Мольєр

Фрідріх Шиллер

Зосередження на внутрішньому світі персонажів

Відмова від чіткого поділу на позитивних і негативних героїв

Використання традиційних драматичних конфліктів

Прагнення до аналізу соціальних проблем

Відсутність чіткого сюжету

Зосередження на внутрішніх переживаннях персона

Наявність чіткого поділу на позитивних і негативних героїв

Використання символізму

Антон Чехов

Бернард Шоу

Лопе де Вега

Моріс Метерлінк

"Гамлет"

"Ляльковий дім"

"Міщанин-шляхтич"

"Вільгельм Телль"

Зображення героїчних подвигів

Аналіз психологічних конфліктів

Опис фантастичних світів

Відтворення історичних подій

Використання віршованої форми

Зосередження на побутових проблемах

Відмова від трагічного фіналу

Зображення фантастичних подій

"Вишневий сад"

"Пігмаліон"

"Привиди"

"Ромео і Джульєтта"

П'єр Корнель

Жан Расін

Герхарт Гауптман

Карло Гольдоні

Наявність чіткого сюжету

Використання класичних драматичних конфліктів

Зосередження на внутрішньому світі персонажів

Дотримання правила трьох єдностей

драматичний твір, у якому зображено історичні події

жанр драматичного твору, в якому зображено комічні події та персонажі

драматичний твір, у якому порушуються гострі соціальні проблеми та відбувається їх обговорення

драматичний твір, написаний у віршованій формі.