Театр абсурду.

У 1950–1960-х роках ХХ століття у Франції;

У 1960–1970-х роках ХХ століття в Італії;

У 1970–1980-х роках ХХ століття в Англії.

створення реального художнього світу;

ірраціоналізм;

раціоналізм;

парадоксальність дії, сміливі експерименти;

п'єси «без дії», «без характерів», навіть «без слів»;

руйнація канонів драматичних жанрів, дії, композиції, сценічної мови;

сплав трагічного і комічного.

ідеалізму;

матеріалізму;

екзистенціалізму;

здатність протистояти злу;

сенс буття (зберегти в собі людину, власну індивідуальність);

прояв світового зла — «пандемія масового безумства»;

причини осоромлення людей (за власними переконаннями, «заразився», втягнули силоміць);

людська схильність ховатися від очевидних неприємностей;

висміювання людських недоліків.

комедія, трагедія, драма;

трагікомедія, трагіфарс, псевдодрама;

феєрія, “драма ідей.”

А. Чехов, Б. Шоу, Г. Ібсен ;

Б. Брехт, Л. Курбас, М. Куліш ;

Е.Йонеско, Ж. Жене, С. Беккет.

як щось негативне;

як відображення суттєвих духовних тенденцій часу;

як відтворення стану сучасної людини, що перебуває у розладі зі світом,природою, іншими людьми й навіть собою.

Ежену Йонеско; 

Мартіну Ессліну;

Фрідріху Шиллеру.