Текст

набір речень

зв’язне висловлювання

декілька словосполучень

Зачин, основна частина, кінцівка

Підмет, присудок, другорядні члени речення

Додаток, обставина, означення

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

Наука для людини —як сонце для життя (Нар.тв.).

У складному реченні є дві і більше граматичних основ.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить (Нар. тв.).

Пробігаємо попід старими розлогими дубами. (Ю. Збанацький).Давню байку правиш, друже! (Леся Українка).

Хочете зацікавити мене своєю роботою? (Ю. Мушкетик).

Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе. (В. Симоненко).Завтра почнемо косити хліб. (М. Зарудний).

Сад

Біля школи великий сад. У ньому ростуть сливи, вишні і яблуні. Навесні сад зацвів. У бджілок почалася робота. Сідають вони у квіточку, немов у колисочку. Медок збирають.

це слово або сполучення слів, що позначають назву тексту

це слово або сполучення слів, що позначають кінцівку тексту

ніяк не стосується тексту

У яру було джерело. Вода в ньому чиста й холодна. Над ним росла верба. Під вербою люди відпочивали. Одного разу діти пили воду. Вони залишили тут

кухлик.

У нас зелена ялинка. Вона велика і запашна. На верхівці висять кульки. На вітах багато яскравих іграшок. Повісили ще й дощик. Весело дітям біля лісової красуні.

Діти будували гірку. Вони її поливали її водою. Зіна і Клава спускалися з гірки на санях. А Вітя на ковза­нах. Каталися діти і падали. Але не плакали, бо було дуже весело.

Школа

Мама

Сад

зачин

основна частина

кінцівка

Сосна

Навесні Сергійко посадив у землю малесеньку со­сну. Хлопчик часто напував її водичкою. Біля сосни зазеленіла ніжна трава. Вранці на неї опускалась роса. Часто Сергійко сидів біля своєї сосни на травичці. Він милувався чудовим деревцем. А ще хлопчик мріяв по­садити сосновий ліс

Сльозинка

Дмитрик був малим. Він не вмів читати. Казки йому читала бабуся. Тепер хлопчик підріс і навчився добре сам читати. Читає уже Дмитрик бабусі, а вона слухає. Глянув він на неї. А під окулярами у бабусі сльозинка. Це від радості.

Квіти

На лузі багато квітів. Ось рожевіє конюшина. Ву­глинками у траві горить гвоздика. Повернули біляві личка до сонечка ромашки. Небом дивляться із тра­ви сині дзвіночки. Край доріжки біліє деревій. Ніби райдуга на землі! Милуйся, але не рви. Це краса зем­лі.

Чому плаче берізка

Причесали берізки коси. Одягли сережки. Весело їм, бо весна настала. Усе зеленіє й співає.

Лише одна берізка сумує. Не радіє теплу і сонеч­ку. З її білого стовбура цівочкою біжить сік. Хтось ще рано навесні ударив її сокирою. Тепер вона плаче. Чи виживе?

Чергові

У класі чергові Тарас та Сашко. Почали хазяйнува­ти. Тарас узявся витирати дошку, а Сашко — поливати квіти. Із підвіконня побігла вода. Хлопчики швиденько повитирали. Треба все робити охайно.

Тепер у класі чисто й затишно. Скоро й урок. Чер­гові чекають учительку.

На городі

Росли на городі овочі. Це була велика і дружна сім’я. Товстий гарбуз виліз на тин. Жовта диня вигрі­валась на сонечку. Огірочок зелений дрімав під колючими лис­точками. Червоний помідор пишався своєю вродою. А кріп розправив вуса і стояв на сторожі.