Тест за поемою В.Вітмена "Пісня про себе"

Чи є в поемі наступні рядки:

"Я, тридцятисемирічний, цілком при здоров'ї, нині розпочинаю цю пісню

І сподіваюся не скінчити до смерті"?

Чи є в поемі наступні рядки:

"Жодного дюйма поганого, ані часточки дюйма, і жодна часточка дюйма

хай не буде любіша мені за іншу.

Я вдоволений,— дивлюся, танцюю, сміюся, співаю"?

Чи є в поемі наступні рядки:

"Можна себе назвати Іменем нереальним, Середину поміняти

Стати оригінальним"?

Чи є в поемі наступні рядки:

"Усе це приходить до мене і вночі й знову іде від мене,

Але все це не Я.

Осторонь метушні стоїть моє Я"?

Інколи я літаю над містом, пролітаю і дивлюсь довкола, сонце заливає вулиці золотом благодаті простирадлом шовковим

Саме так, нікуди не дітись, Від правди голої, спокуси. Врешті-решт я маю здатись, У цій битві хтось програти мусить

Спитала дитина: "Що таке трава?" — і повні жмені мені простягла.

Що відповісти дитині? Не більше за неї я знаю, що таке трава.

Може, це вдачі моєї прапор

Нарешті, я чую як піт захолов, під подувом свіжого вітру,

Я стою на краю, я вже бачив цей сон,

Це мої душі гасне світло

Все це справді думки всіх людей, всіх епох і земель,

вони зродилися не тільки в мені,

Якщо не ваші вони, а тільки мої, то вони — ніщо чи майже ніщо

Муки — це лиш одна з перемін убрання мого,

Я не питаю пораненого, як йому, а сам стаю пораненим,

Рани мої оживають, поки я, зіпершися на ціпок, стою і дивлюся

Ми боїмося місць де зросли Замикаємося у домівках Є певні речі, що зробили нас Вже не такими як раніше

І те що лишається нам, Невидимо блукати вулицями З острахом поглядати на перехожих Шукати примарні надії

Я вічний блукалець, я вічно в дорозі

(прийдіть і слухайте всії),

Мої прикмети — дощовик, міцні черевики й ціпок,

вирізаний у лісі,

Мої друзі не засядуть у мене в кріслах,