Аудіювання

Добром за добро (шведська народна казка)

Ларс Петер прямував до міста купити собі новий костюм. Сьогодні ввечері, рівно у шостій, він мав свататися до своєї коханої Лізи. Їхав він верхи на коні, а шлях його лежав через ліс. Раптом він помітив, що хтось ворушиться в канаві. Під'їхавши ближче, хлопець побачив жінку.

- Допоможи мені, будь ласка! - звернулася вона до подорожньому. - За труди я тобі заплачу.

- Чого тобі треба? - запитав Ларс.

Жінка розповіла, що вона блукала по лісі і пошкодила ногу. А в сусідньому лісі ростуть прямо біля дороги сім сосон, і якщо зібрати по шматочку смоли з кожної і прикласти до хворого місця - всі разом пройде. Але вже п'яти подорожнім дала вона по золотому, щоб ті принесли їй смоли, та вони тільки забрали гроші, а назад не повернулися.

- Поспішаю я дуже, - відмовився Ларс і поскакав далі.

Купив юнак собі в місті відмінний піджак і відправився в зворотний шлях. Але, під'їхавши до пагорбу, про який говорила жінка, не втримався і озирнувся навколо, шукаючи ті самі сосни. Вони і справді стояли вздовж дороги.

«Мені треба поспішати, - подумав хлопець, - а то спізнюся до Лізи, а вона така горда й уразлива!» І поскакав далі.

Але, проїхавши трохи, зупинився.

«Гаразд, я тільки швиденько зберу смолу, та віддам її хворій», - вирішив хлопець. Він галопом поскакав назад до сосон і зібрав маленькі грудочки смоли з кожного з семи дерев. Тим часом зовсім стемніло, так що він припустив щодуху по дорозі. Ось і місце, де йому зустрілася жінка. А ось і вона - так і сидить у канаві.

- Тримай! - крикнув юнак і помчав геть, не слухаючи подяк. Часу залишалося обмаль, і він розумів, що вчасно вже не встигне.

Раптом Ларс відчув, що кінь полетів, наче птах, майже не торкаючись копитами землі. І коли годинник мав пробити шість, хлопець увійшов до кімнати. Він був весь у пилу, а новий піджак - розірваний на шматки. Ліза кинулася до нього і рішуче вклала свою долоню в його. Він зрозумів, що вона згодна стати його дружиною. З тих пір юнак не раз дивував людей своєю спритністю. Як би пізно він не вирушав у путь, щоразу вчасно прибував на місце. При цьому ніколи не поспішав і завжди зберігав спокій. Адже він відчував, що хтось йому допомагає, і здогадувався, хто! Нехай він не взяв плати за послугу, яку зробив жінці з канави, але вона все одно чесно з ним розплатилася - добром за добро.