В. Гюго "Собор Паризької Богоматері" (Книга ІV)

Квазімодо

П'єра Гренгуара

Есмеральду

П'єр Гренгуар

Клод Фролло

Народився в родині дрібних дворян

Батьки ще змалку визначили йому духовну кар'єру

Це була сумовита, спокійна, серйозна дитина, яка вчилася із запалом і швидко засвоювала знання

У 16 років юний учений міг позмагатися з містичної теології з першим-ліпшим отцем церкви, з канонічної теології - з першим-ліпшим членом собору, а із схоластичної теології - з доктором Сорбонни

Потім простудіював медицину і вільні мистецтва, здобув усі вчені ступені ліценціата, магістра та доктора, опанував латину, грецьку і єврейську мови.

Під час епідемії чуми від його сім'ї лишився тільки брат - немовля, що лежало в колисці й плакало. Полюбив молодшого братика з усією пристрастю і дбав про нього, як про щось дуже тендітне й дорогоцінне.

Завжди підбирав усіх підкидьків

Із почуття жалю і в ім'я братика підібрав і виховав Квазімодо

Байдужість

Серйозність

Пристрасність

Малою дитиною Квазімодо знаходив захист, тулячись до ніг Клода Фролло, коли його переслідували собаки й діти

Клод Фролло навчив Квазімодо говорити, читати й писати

Клод Фролло зробив Квазімодо дзвонарем Собору Паризької Богоматері

Коли Квазімодо оглух, між ним і Клодом Фролло встановилася мова знаків

Вдячність Квазімодо Клодові Фролло була глибока, палка, безмежна

Клод Фролло в особі Квазімодо мав найпокірнішого раба, найвдячнішого слугу, найчуйнішого собаку

Клод Фролло у стосунках із Квазімодо був добрим і ніжним другом

відданість

вдячність

серйозність

Обох не любили і боялися, бо Клода Фролло вважали чорнокнижником, а Квазімодо - диявольським створінням

Обох боялися, але поважали: Клода Фролло - за розум, а Квазімодо - за богатирську силу