В. Симоненко "Цар Плаксій та Лоскотон"

3

6

7

9

Сльозолий

Слізник

Плаксуни

сиділи й голосили

сопіли та стогнали

ревли, сльози відрами лили

їли маленьких дітей

нагайками шмагали тих, хто сміявся

Цар любив пити сльози дітей.

Цар не міг вгамувати сльози дітей.

Діти боялися темряви.

добрий, приносив сміх

приходив до голодної малечі

ходив по всій країні й лоскотав,

лоскотав до сліз

ходив у одному місті і полював на плакс

носив сміх у розмальованій торбині

Бо його ховали люди.

Бо він весь час ховався.

Бо він був невидимий.

капітан Макака

син Плаксун

забіяки-сльозівці

цар Плаксій

Вай-Вай

Нудоту

Плакоту

Сльозолийку

діти, що хотіли сміятися

таємно закохана в нього дочка Плаксія

батраки й робітники

син Плаксія

Помер від важкої хвороби.

Луснив від плачу.

Лопнув і помер від сміху.

Утік до чужих країв.

Лопнули від сміху.

До чужих втекли країв.

Заховалися у своєму палаці.

Стали радіти й сміятися.

Стали п'явками.

Утекли до чужих країв.

У чотири бігли боки.

З'їли себе з переляку.

 Є автор.

 Письмова форма викладу.

Багато варіантів твору.

 Незмінний (постійний) текст

Зображення казкового царства, де панує сум, сльози, жорстокість, і тієї сили, яка протистоїть поганому. 

Любити життя, виховувати в собі уважне ставлення до людей, позитивний погляд на світ, бути оптимістом.