В. Винниченко. «Федько-халамидник»

вікно виб'є

діжку перекине

дверима трахне

по калюжах стрибає

Грається з усіма дітьми

потім повалить усе –

і своє, й чуже

хто розсердиться чи заплаче, поб’є

повалить усе, а потім знову будує все з піску

Федько кричить – попереджає про напад

Тільки побачить змія(іграшку)– відразу забирає

Забираючи іграшку, поборе всіх, хто захищається

Сидить на паркані та плаче.

любов і ненависть;

порядність і лицемірство;

добро і зло;

моральний вибір (між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього «панича-негідника»).

Любов до Батьківщини

Федько

Толя

Спірка

Стьопка

те, що ображав дітей,

те, що постійно брехав,

те,що спокушав Толю на різні подвиги,

те, що заздрив батькам Толі, яким квартиранти гроші знесуть.

бо зможе це зробити лише справжній молодець,

бо думав, що Федько не зможе це осилити, і його знімуть із крижини та будуть сміятися,

щоб поплавав Федько всім на заздрість,

щоб насолодитися підступним планом помсти Федькові.

Не одяг красить людину, а добрі діла.

Сміливому море по коліна.

Лякливий, як заєць, а шкодливий, як кішка.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

У тихому болоті чорти водяться.

Панського роду, а песького ходу.

В лиху годину пізнаєш людину.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає.

З-під тишка, як чорт з мішка

розбив шибку

втік зі школи

дійсно пхнув Толю на крижину

забрав у хлопчаків повітряного змія

розбишакою

люципер

сибіряка

брехуном

жалівся

намовляв

нападав

прибріхував