Василь Симоненко "Лебеді материнства"

ода

колискова

байка

елегія

білі

сині

рожеві

сірі

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

квітами

друзями

мріями

хмарами

друга

матір

дружину

сусіда

Заглядає в шибку казка сивими очима, 

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Можна все на світі вибирати, сину, 

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, 

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати 

Очі материнські і білява хата.

любов

турботу

вірність

доброту

танцювали лебеді, заглядає в шибу казка

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

лебеді рожеві, білява хата

лебеді, як мрії

зображення казкового вечора

прохання матері до лебедів та зір прийти до сина 

повчання сина про життєвий вибір

проводи сина у дорогу

діалог

полілог

монолог

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Прийдуть з України верби і тополі.

Та не можна рідну матір вибирати.