Євген Гуцало. Оповідання "Лось"

дядька Шпичака 

батька хлопчиків

маленьких хлопчиків

матінки-природи

пострілів рушниці

людських голосів

тріщання старої гілляки

виття вовків

узимку

ранньою весною

пізньою осінню

влітку

життю в мирі й достатку

дружбі й відповідальності

незнищенності поетичного слова

доброзичливому ставленню людини до природи

засудженню браконьєрства

тягнув лося за роги

прорубував сокирою хід до берега

стояв нерухомо

побіг за допомогою в село

назбирати хмизу

зрізати ялинку

на прогулянку

назбирати грибів

старшого брата

дядька Шпичака

молодшого брата

вовка

із тайги

він там народився

його привезли з іншого заповідника

його подарували заповіднику, коли лось був ще маленький

допоміг хлопцям урятувати лося

покликав селян на допомогу

розгубився та стояв як вкопаний

підстрелив лося

стару корягу

розвалений пень

молоде деревце

низькорослий кущ

щоб поласувати смачною травою

щоб побачити схід сонця

щоб зустрітися з друзями

щоб сховатися від мисливців

лось не міг напитися води, бо ополонка замерзла

на річці були рибалки, які сполохали лося

лося підстрелив мисливець

лось провалився під кригу

як мисливці поранили його, але він зміг втекти

як на нього було відкрито полювання

як мисливці врятували його від зграї вовків

як у нього з'явилися нові роги

лось помер

хлопці вилікували лося

мисливець пожалів лося й відвіз до ветеринара

лосю допомогли робітники заповідника