Євген Гуцало. Оповідання "Лось"

Неквапно попрямував до тієї поляни, на якій любив найчастіше бувати..., у ній, прилігши, міг сховатися до половини

Вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу

Опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння

...Намагався поводитися обачно; сили поступово покидали його; він поводився смирно; його очі все густіше набрякали кров’янистим смутком

 Виявився дужий і життєлюбний…

 Був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега

«…підберезник одвернувся, приховуючи сльози».  

Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям  

Кому «дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля»?

Оповідання – це  ...

Утіленням зла, жорстокості, черствості є  

Тема оповідання - ...