Вигук

сполучник

частка

вигук

а)  сурядності й підрядності;

б) такі, що виражають почуття, й такі, що передають волевиявлення;

в) модальні, формотворчі, заперечні.

а) комами або знаком оклику;

б) тире;

в) комами й тире одночасно.

а) до іменників;

б) до прислівників;

в) до вигуків.

а) ал(ло), ов(ва), ге(ть);

б) киць(киць), кось(кось), ой(ой);

в) (на)добраніч, на(все) добре, (слава) Богу.

а) О боже мій милий! Така твоя воля, таке її щастя, така її доля! (Т.Шевченко.);

б) О, хто ж, о, що ж мені промовить слово?  (В.Самійленко.);

в) Коли я став при мікрофоні, о, чом не мав орлиних крил! (М.Рильський.)

 Оте „ура” ще довго вчувалося тим, хто вижив після атаки.

 Ой, як гарно навколо!

Гей ти, хлопче, топчи стежку до нашої хати.

Оце так! А я думав, що ви до уроків готуєтесь.

фе, даруйте, лише, хай

гей, доброго ранку, авжеж, нехай

добрий вечір, цур, оце, хоч

ну, ах, вибачте, ех

1, 2, 3, 5, 6, 13

2, 3, 6, 8, 10, 12

2, 6, 7, 9, 10, 11

6, 8, 9, 10, 11, 13

О земле моя, нема рідніш за тебе.

На жаль, погода зовсім зіпсувалась.

Не будіть мене, будь ласка, ліси шелестливі.

Ой, Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий.

жах! от тобі й на! будьте ласкаві! цок-цок!

соб! цабе! киць-киць! вйо!

 геть! агов! овва! годі!

гей! хрусь! ласкаво просимо! годі!

ура! ґвалт! рятуйте! лихо!

тік-так! няв-няв! ф’ю-ф’ю! брязь!

пхе! дзинь! ого-го! леле!

от тобі й маєш! киць-киць! годі! добридень!