Виконавська діяльність та фортепіанна творчість Л. Бетховена

Для Бетховена були притаманні динамічні і тривожні, різкі і завзяті. Звучання такої музики стало насиченим, щільним, драматичним; його теми набули небувалу тоді лаконічність, сурову простоту.Новизна у його творчості нерозривно пов’язана з культурою і класикою того періоду.

Для Бетховена були притаманні динамічні і ліричні, м'які і завзяті. Звучання такої музики стало насиченим, щільним, ліричним; його теми набули небувалу тоді лаконічність, м'якості простоту.Новизна у його творчості нерозривно пов’язана з культурою і класикою того періоду.

Бетховен являється духовним спадкоємцем Генделя. Героїчні образи генделівських ораторій почали нове життя на інструментальній основі в сонатах і симфоніях Бетховена.

Бетховен являється духовним спадкоємцем Монтеверді. Героїчні образи монтевердівських опер почали нове життя на інструментальній основі в сонатах і симфоніях Бетховена.

Вплив філософської лірики Баха на весь початковий період бетховенської музики глибоко і безперечно простежується від Першої фортепіанної сонати Першого концерту для фортепіано з оркестром, а також у перших квартетах.

Вплив філософської лірики Баха на весь стрій бетховенської музики глибоко і безперечно простежується від Першої фортепіанної сонати до Дев’ятої симфонії і останніх квартетів, створених незадовго до смерті

Бетховенська творчість пов’язана з національними культурами – традиційна французька пісня, протестантський хорал, демократичний зінгшпіль та вуличні німецькі серенади. Також у ній з’являються форми християнської пісенності і інтонація сучасного міського фольклору. Насправді, все національне в культурі Німеччини та Італії знайшло відображення у сонатно-симфонічній творчості Бетховена.Так само і французьке мистецтво внесло свій вклад у формування багатогранної творчості Бетховена. 

Бетховенська творчість пов’язана з такими видами національної культури – традиційна німецька пісня, протестантський хорал, демократичний зінгшпіль та вуличні віденські серенади. Також у ній з’являються форми християнської пісенності і інтонація сучасного міського фольклору. Насправді, все національне в культурі Німеччини та Австрії знайшло відображення у сонатно-симфонічній творчості Бетховена.Так само і французьке мистецтво внесло свій вклад у формування багатогранної творчості Бетховена. 

Від перших до останніх творів композитору незмінно притаманні ясність та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, які являються характерними признаками класицизму цілого. У цьому значенні Бетховена можна назвати прямим послідовником не тільки Глюка, Гайдна і Моцарта, а й самого основоположника класициського строю в музиці – француза Люлі, який творив за сто років до народження Бетховена. Найбільше себе проявив композитор у сонатно-симфонічних жанрах.Він – останній композитор ХІХ ст., для якого класициська сонатність була найбільш природною, останній, у якого внутрішня логіка музичної думки панує над зовнішнім, чуттєвим початком.

Від перших до останніх творів композитору незмінно притаманні ясність, поліфонічність та емоційність мислення , рівновага між частинами цілого, які являються характерними признаками класицизму цілого. У цьому значенні Бетховена можна назвати прямим послідовником не тільки Глюка, Гайдна і Моцарта, а й самого основоположника класициського строю в музиці – француза Люлі, який творив за сто років до народження Бетховена. Найбільше себе проявив композитор у сонатному та оперному жанрах.Він – останній композитор ХІХ ст., для якого класициська сонатність була найбільш природною, останній, у якого внутрішня логіка музичної думки панує над зовнішнім, чуттєвим початком.

до основних творів раннього періоду Бетховена відносяться: 17 фортепіанних сонат, дві симфонії, шість квартетів, три тріо, септет, дев’ять сонат для скрипки з фортепіано, дві сонати для віолончелі з фортепіано, два квінтети, два фортепіанних концерта

до основних творів раннього періоду Бетховена відносяться: 15 фортепіанних сонат, дві симфонії, шість квартетів, три тріо, септет, дев’ять сонат для скрипки з фортепіано, дві сонати для віолончелі з фортепіано, два квінтети, один фортепіанних концерта

до основних творів раннього періоду Бетховена відносяться: 20 фортепіанних сонат, дві симфонії, шість квартетів, три тріо, септет, дев’ять сонат для скрипки з фортепіано, дві сонати для віолончелі з фортепіано, два квінтети, три фортепіанних концерта

В більшій мірі Бетховен ще зберігає “витончені” звороти XVIII ст., менуетні ритми, затримання, дріблену орнаментику

В більшій мірі Бетховен ще зберігає “витончені” звороти XVIII ст., вальсові ритми, затримання, розширену орнаментику

В більшій мірі Бетховен ще зберігає “витончені” звороти XVIII ст., полонезні ритми, затримання, мотивну орнаментику

для стилю зрілого Бетховена характерні героїчні теми, побудовані на акордовій тризвучній мелодиці, притаманній німецьким народним пісням. Разом з тим героїчні, фанфарно-маршові обороти зближують їх з піснями та гімнами Французької революції.   Багато нового Бетховен вніс і в ритміку. У Бетховена досягла вершини свого розвитку сувора тактометрична ритміка, пов’язана з регулярною акцентністю

для стилю зрілого Бетховена характерні гліричні теми, побудовані на акордовій септакордовій мелодиці, притаманній французьким народним пісням. Разом з тим героїчні, фанфарно-маршові обороти зближують їх з піснями та гімнами Французької революції.   Багато нового Бетховен вніс і в мелодику. У Бетховена досягла вершини свого розвитку сувора тактометрична ритміка, пов’язана з регулярною акцентністю

Поезія Гете. Композитор написав ряд пісень на любовно-ліричні вірші поета. музику до драми “Егмонт” і задумав покласти на музику створену в той час першу частину “Фауста”. Історичні події 1810-1820 років, які різко змінили соціально-політичну обстановку в Європі, безпосередньо вплинули і на життя та творчість Бетховена. Політика Наполеона викликала у Німеччині та Австрії широкий патріотичний підйом.

Поезія Вольтера. Композитор написав ряд пісень на любовно-ліричні вірші поета, музику до драми “Егмонт” і задумав покласти на музику створену в той час першу частину “Фауста”. Історичні події 1810-1820 років, які різко змінили соціально-політичну обстановку в Європі, безпосередньо вплинули і на життя та творчість Бетховена. Політика Наполеона викликала у Німеччині та Австрії широкий патріотичний підйом.

Після певного перериву у творчості у музиці Бетховена зявляється новий стиль. Дві останні фортепіанні сонати, дві сонати для віолончелі ор.702, “Багателі” ор.126, фуга для струнного квінтету, “33 варіації на шотланську тему”, Девята симфонія, “Урочиста меса”, п’ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство - характерні для всієї творчості Бетховена

Після певного перериву у творчості у музиці Бетховена зявляється новий стиль. П’ять останніх фортепіанних сонат, дві сонати для віолончелі ор.702, “Багателі” ор.126, фуга для струнного квінтету, “33 варіації на вальс Діабеллі”, Девята симфонія, “Урочиста меса”, п’ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство - характерні для всієї творчості Бетховена

Найбільше у пізній творчості Бетховена виділяється тяга до філософсько-піднятого відображення дійсності, поглибленого мислення. Це завжди було характерно для Бетховена. Новизною у пізній творчості Бетховена являється “вальсова” тема Фортепіанної сонати №32.У зв’язку з посиленням раціонального, філософського початку в музиці Бетховена значно зростає значення поліфонії.

Найбільше у пізній творчості Бетховена виділяється тяга до лірико-піднятого відображення дійсності, емоційне мислення. Це завжди було характерно для Бетховена. Новизною у пізній творчості Бетховена являється “менуетна” тема Фортепіанної сонати №32.У зв’язку з посиленням ліричного, філософського початку в музиці Бетховена значно зростає значення мелодики.

Фортепіанна соната була для Бетховена найбільшою формою вираження його думок і почуттів, його головних художніх напрямків. Кожна бетховенська соната – завершення художнього твору; всі разом вони утворюють скарб класичної думки у музиці. Характерні для Бетховена теми, манера їх розвитку, лірична трактова сонатної схеми, поліфонічна ритміка, нові ритмічні ефекти вперше появились у фортепіанній музиці. З часом, бетховенська соната стала схожа на квартет для фортепіано. Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень. І завжди сонатний цикл виходить цілісним організмом, в якому всі частини і теми об’єднюються між собою глибокими, часто прихованими від зовнішнього слуху внутрішніми зв’язками.

Фортепіанна соната була для Бетховена найбільшою формою вираження його думок і почуттів, його головних художніх напрямків. Кожна бетховенська соната – завершення художнього твору; всі разом вони утворюють скарб класичної думки у музиці. Характерні для Бетховена теми, манера їх розвитку, драматична трактова сонатної схеми, нова ритміка, нові темброві ефекти вперше появились у фортепіанній музиці. З часом, бетховенська соната стала схожа на симфонію для фортепіано. Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень. І завжди сонатний цикл виходить цілісним організмом, в якому всі частини і теми об’єднюються між собою глибокими, часто прихованими від зовнішнього слуху внутрішніми зв’язками.

Фортепіанний спадок Бетховена зберігає у собі 29 сонати , 4 концертів,2 збірки багателей, більше 15 циклів варіацій, 4 рондо, біля 30 маленьких фортепіанних п’єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації

Фортепіанний спадок Бетховена зберігає у собі 30 сонати , 3 концертів,1 збірки багателей, більше 10 циклів варіацій, 4 рондо, біля 20 маленьких фортепіанних п’єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації

Фортепіанний спадок Бетховена зберігає у собі 32 сонати , 5 концертів, 3 збірки багателей, більше 20 циклів варіацій, 4 рондо, біля 40 маленьких фортепіанних п’єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації

Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найбільш улюблена із форм.

Бетховен починав свою фортепіанну творчість з сонати і нею ж закінчив її. Після варіацій це була найбільш улюблена із форм.

Бетховен починав свою фортепіанну творчість з рондо і ними ж закінчив її. Після варіацій це була найбільш улюблена із форм.

Композитор виділив чотири головні темпи у одному з листів Lento,Andante,Allegro,Presto. Для Бетховена символом повільного темпу є Adagio, а діапазон швидкостей між Lento й Presto у нього значно ширший , ніж у Моцарта.

Композитор виділив чотири головні темпи у одному з листів Adagio,Andantino,Allegro,Vivo. Для Бетховена символом повільного темпу є Adagio, а діапазон швидкостей між Adagio й Vivo у нього значно ширший , ніж у Моцарта.

Композитор виділив чотири головні темпи у одному з листів Adagio,Andante,Allegro,Presto. Для Бетховена символом повільного темпу є Adagio, а діапазон швидкостей між Adagio й Presto у нього значно ширший , ніж у Моцарта.

Поява широких фразувальних об‘єднань з декількох тактів відрізняє творчість Бетховена від попередників. Та на відміну від музикантів - романтиків наступних поколінь, у нього не щезають і нижчі рівні пульсації. Широка фраза чи мотив не нівелюються зовсім, а тільки виступають в поєднанні з більш широкими цілостями. На цьому рівні Бетховен теж має свої характерні особистості . Він полюбляє загострювати суперечності між тактовими мотивами.

Поява широких фразувальних об‘єднань з декількох тактів відрізняє творчість Бетховена від попередників. Та на відміну від музикантів - романтиків наступних поколінь, у нього не щезають і нижчі рівні пульсації. Дрібна фраза чи мотив не нівелюються зовсім, а тільки виступають в поєднанні з більш широкими цілостями. На цьому рівні Бетховен теж має свої характерні особистості . Він полюбляє загострювати суперечності між мотивною будовою і тактом

Роль цього виразового засобу в Бетховена викликана як типом ритміки, конфліктним духом музики,так і риторичними законами інтонування.

Бетховена передусім приваблював характер раптовості, якого надає інтонуванню акцент,і він любив відзначати наголосом в тексті всі моменти напруженості: дисонанси в гармонії, хроматизми в мелодії чи синкопи в ритмі.

Роль цього виразового засобу в Бетховена викликана як типом ритміки, ліричним духом музики,так і мелодичними законами інтонування.

Бетховена передусім приваблював характер підготовленості, якого надає інтонуванню акцент,і він любив відзначати наголосом в тексті всі моменти напруженості: дисонанси в гармонії, хроматизми в мелодії чи синкопи в ритмі.

У ставленні до гучності наочно проявилася симфонізація фортепіанного звучання, що була властива Бетховену: композитор рішуче розсунув межі фортепіанної динаміки. Бетховен був надзвичайно точним у запису динамічних вказівок. Улюблений прийом у всі періоди творчості був динамічний контраст. У Бетховена зустрічаються деякі специфічні, не властиві іншим композиторам динамічні позначення. Одним із проявів контрасної динаміки є відтінок: crescendo p. 

У ставленні до гучності наочно проявилася ліризація фортепіанного звучання, що була властива Бетховену: композитор рішуче розсунув межі фортепіанної динаміки. Бетховен був надзвичайно точним у запису динамічних вказівок. Улюблений прийом у всі періоди творчості був тембровий контраст. У Бетховена зустрічаються деякі специфічні, не властиві іншим композиторам динамічні позначення. Одним із проявів контрасної динаміки є відтінок: crescendo fff. 

1.Слід назвати традиційну для ХУІІІ ст. регістрову педаль, яка спрямована на створення звукового контрасту. 2.зв'язуюча педаль у тих місцях, де треба без “швів” поєднати кінець одного розділу з початком наступного. 3.Прийомам т.зв. “лункої педалі”- коли в педаль потрапляють чужі звуки.

1.Слід назвати традиційну для ХУІІІ ст. ритмічну педаль, яка спрямована на створення звукового контрасту. 2.зв'язуюча педаль у тих місцях, де треба без “швів” поєднати кінець одного розділу з початком наступного. 3.Прийомам т.зв. “лункої педалі”- коли в педаль потрапляють чужі звуки.

Нормою Бетховенської орнаментики стає ритмічне виконання . Для зрілих і пізніх творів характерні тільки переднотки.

Нормою Бетховенської орнаментики стає опереджуюче виконання. Для зрілих і пізніх творів характерні тільки переднотки.