Текст, робота з текстом

Визнач тип тексту:

Виручив Василько з біди бджілку. Вона хотіла напитися - і впала в бочку з водою.

- Тону-у-у! - дзижчить бджілка. Василько кинукв на воду листок. Вилізла на нього бджілка, обсушила крильця й полетіла...

Покликала мама Василька вечеряти. Поставила на стіл молоко, мед, хліба нарізала.

Їсть Василько, а мама й каже:

- Це меду тобі назбирала бджілка, яку ти врятував.

- Одна бджілка - і стільки меду?! - здивувася Василько.

- А вона всім-всім бджілкам розповіла, от вони й настаралися.

Добра звістка швидко по світу лине!

Визнач жанр, до якого належить текст

Колись у давнину тут, де тече Дністер, плюскотів собі маленький струмочок, а вздовж нього подекуди жили люди. Були серед них мисливці і хлібороби. І вели вони свій незвичайний календар. Кожен день позначали на піску, що був на березі струмка, мітками. Що не день, то нова мітка. По них люди знали, скільки днів лишилось, наприклад, до весни.

Але одного разу струмок розлився. Коли вранці вода спала, вийшли люди на берег, а позначок нема.

- Хто дні стер? - бідкалися люди.

- Та хто? Струмок дні стер.

З того часу і стали називати струмок, який дні стер, - Дністер.

Тепер це вже не струмок, а велика річка. Апочаток бере вона аж у Карпатах з під могутнього дуба, де вода б"є догори водограєм.

Визнач жанр твору "Про створення світу":

Спочатку панувала безмежна Пітьма, яку пронизувало вічне Око. Якось Око пустило Сльозу-Росинку, з якої народився Першобог-Першоптах Сокіл із золотавим пір’‎ям, що осявало Морок. Із трьох Сльозинок, зронених Соколом на Око, утворився порослий дивовижними квітами й густими травами острів з озером Живої Води посередині. Згодом Сокіл зніс золотий жолудь, з якого постав могутній Дуб-Стародуб, укритий молодильними яблуками. Відтак Сокіл зніс ще два яйця, і з них вродилися Білий і Чорний лебеді. Вони перетворилися на двох велетів — Білобога (Володаря Світла) та Чорнобога (Володаря Пітьми). Сокіл сказав їм: «Ви є Добро і Зло, Краса і Погань, Світло і Тьма, Правда і Кривда. І ви будете завжди, будете скрізь, будете вічно, бо ви є Життя...».

У переказі Сергія Плачинди 

Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. Бусенко

Я не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:

- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?

- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.

- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.

- Почаклуєш? - запитав я.

- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.

Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати.

 А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанівна не запитала її:

- Мишко, ти хочеш до дошки?

- Ні, це не я, а Півник хоче.

- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:

- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:

-  Віддавай брелок, ти обіцяв.

А я не сперечався.

Через кілька днів Мишка знову запитала мене:

- Одинадцять балів з історії хочеш?

- Це теж можливо? - засумнівався я.

- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.

І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.

Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.

У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

 Прочитай текст мовчки, засікаючи час твого читання. Час читання округлити ( наприклад, від 4хв до 4хв29с = 4 хвилин, від 4хв30с до 5 хв = 5 хвилин)



Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.

Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.

А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка - її мрія здійснилася!

Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:

- Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!

- Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!

Вони вийшли з квартири. Денис - за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді - своєму, власному, а зараз поїду.

Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.

- Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, - тихо промовила Катруся.

За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.

З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.

Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда - врізався в дерево.

- Не переживай! На моєму їздитимеш - поділимося якось.

Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.