Володимир Винниченко "Віють вітри, віють буйні..."

діалогом між Гринем і Санькою

казкою про Яшку-семиряжку

описом села

 інтер'єром хати

 печеними яблуками

смачними маківниками

 сухими чорнобривцями та полинем

підсмаженими бубликами

 свіжими радюжками

пиріжками з горохом

вимитою підлогою

 "Гринь лежить непорушно, тільки голову виставив із-за завісочки в той загадковий, чудний світ..."

 "Він не каже, що боїться, що він оточений з усіх боків ворожими силами..."

 "Лампадне, кліпотливе, сумовите світлечко; від нього так і тхне тягучим дзвоном..."

 "Черевата макітра, накрившись рушником, невинно куняє в кутку".

"Лампадка, зачарована казкою, не кліпає, неначе широко розплющила своє одне око й дух затаїла".

 "У комині жалібно, як комар, пищить вітер".

черінь, мисник, запічок

скриня, макітра

 козак, поміщик, жорна

комин, кожух, лежанка

"той"

Гринько

Бог

 домовик

5

6

7

9

 Різдво

Великдень

Покрова

Спаса

 сестра Грині

 наймичка

попихач

казкарка

Рябуха

 "той"

подруга мами

Рябуха

Жулька

Білка

Муха

не розказувати мамі про те, що вона спала на печі

 покласти їй подушку

залізти підпіччя і тричі прокукурікати

допомогти прибрати посуд

"... гарнюсінька та така білесенька, як маленьке янголяточко, із синіми-синіми очицями, з пухнастим-пухнастим волоссям", - це портрет Саньки.

 "...погана-погана: ряба, кислоока...", - це портрет Рябухи.

"Гринь поспішно підкладає кожуха біля краю печі, у тому місці, де найбільше пече черінь, а сам примощується на подушці".

 "Мама на весіллі. Прийдуть аж уранці. А домовик покаже "маму".

"Дві голівки, притулившись одна до одної, міцно сплять на одній подушці".

"Санька вміє тоненько-тоненько й так жалібно співати".

"Жили-були"

 "Отож так"

"Не перебивай лишень"

 "Слухай уважно!"