«Євшан-зілля» М. Вороний

історична повість

оповідання

поема

казка

полин

перекотиполе

барвінок

сон-трава

Володимира Мономаха

Святослава

Ігоря

Всеволода

пісня половецька

умови хана

розповіді гудця про рідний край

відчуття пахощів євшан-зілля

Новгороді

Києві

Чернігові

Харкові

плакав, не спав і не їв

дуже тяжко захворів

забув про сина

вирішив продовжувати життя

ханський син згадав і батьківщину, і свого батька

він відмовився повернутися додому

він зненавидів і прогнав гудця, який розкрив йому таємницю

він нічого не згадав

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди...

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, —

Шлях у край свій повороту?!

заблукав у степу

його привів гудець

князь узяв його під час походу

князь викупив із неволі

 пів місяця

дванадцять днів і ночей

тиждень

три дні і три ночі

Володимир Мономах

Хан

Перун

Гудець

добре, як і вдома, про який він забув

ніхто не дбав про дитину, всім було байдуже

його зневажали, били

його примушували тяжко працювати