Прилягла панянка
На моє плече.
від її співанки
Аж сльоза тече.
Рояль з баяном зустрічались,
Назавжди в дружбі об’єднались.
Чи інструмент цей ти вгадаєш,
Співдружність міхів тих і клавіш?
Що за гість прийшов у дім?
Скільки ґудзиків на нім!
А почнеш їх натискати –
Починає гість співати.
Він під шапкою сидить.
Не тривожиш – він мовчить.
Варто тільки в руки взяти
І легенько розхитати –
Чути будеш передзвін,
ділі-ділі, ділі-дін.
Цьому інструментові
мідному
Є місце на столі
обідньому.
У нього три куточки,
а грає, як дзвіночки.
Його не жаль нікому,
Б’ють палками по ньому.
А він співає, він гуде,
Оркестру спати не дає.
Це дерево –
не полінце,
Шість дірочок має,
Весело співає.
В храмі служить,
а не священик,
він для Баха – є натхненник.
Весь оркестр замінить сам.
Зветься інструмент ......
Ну й велика оця скрипка,
не можна відвести очей.
Звук низький,
баритональний.
Це і є ......
Співці сліпі, мандрівники
Мене носили із собою,
Для них усіх була завжди
Подругою я дорогою.
Історію співаю я,
Й Шевченко взяв моє ім’я.
Сам із вільхи та із дуба,
В роті білі й чорні зуби.
Ти до них торкнись – готово!
Враз почуєш звук чудовий!
Оцей струнний Інструмент
Грав колись акомпанемент
В Греції – Елладі,
І на олімпіаді.
І тепер в мені потреба –
Я є музики емблема.
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома