"Захар Беркут" розділ 8 (за підручником О.Авраменка)

Хто запропонував наступне рішення для виводу монголів із пастки Тугару Вовку? "Я знаю стежку із сеї кітловини, безпечну, скриту, про яку не знає ніхто в Тухлі. Стежки тої не пильнують. Туди можна вивести відділ монголів наверх та обсадити ними вивіз, а тоді легка річ буде розвалити засіки й вийти із сеї долини"

Де знаходився обіцяний Тугару Вовку вихід для монголів?

Чому вихід спланували на ранок?

Який знак був для Максима, що можна починати "виводити монголів"?

Хто звернувся з такими слвоами до монголів? "Що ви, мужі чи коти, що так боїтеся тих кількох крапель води? Чи такі ж то ріки перебували ми? Що сей потік проти Яїка, і Волги, і Дону, і Дніпра? Не бійтеся, вода по кістки не здужає затопити вас! Далі до вивозу! Нападемо всі збитою масою! Не дбаймо на страти! Побіда мусить бути наша!"

Хто кому говорить наступні слова: "Чоловік у небезпеці дуже смирний, дбає про себе, а не про смерть іншого. Стараймося тілько винайти для себе безпечне місце, де би нас вода не затопила, як прибуде повінь".

 "Бурунда люто глядів на того несподіваного ворога, що не лякався його гнівного голосу, ані його богатирської руки. Він копав його ногами, плював на нього, ганьбив його найзгірднішими словами, але ворог тихо, спокійно хлюпотів по долині, хвилював легенько та ріс чимраз вище. Уже сягав монголам до колін, утруднював їм хід, відбирав охоту до бою, ослаблював військову карність". Хто цей ворог?

Кому належить ця порада? "Вели свойому війську, поки вода прозірчаста, збирати з дна каміння і класти на купи, високо, понад поверхність води. Стоячи на них, ми зможемо оборонитися й від слабшого ворога — тухольців".

Хто навчив тухольців робити метавки?

Вкажіть художні засоби з цього уривку: "Страшний шум водопаду, від котрого аж земля дриготіла, звіщав, що  вода прибула велика. Каламутним валом котилися від водопаду величезні хвилі; ціла поверхня широкого озера збентежилася, покрилася піною. Замість  чистого, спокійного дзеркала бушували тепер люті води, крутилися з шипотом вири, гойдалося і билося в кам’яних берегах розбурхане море"

Картина загибелі кого змальована так у повісті автором: " Брат не знав брата в тій страшній хвилі близької смерті; товариш мордував товариша з більшою лютістю, ніж мордував би ворога. Ті з потопаючих, що стояли ззаду, ближче неохибної водяної смерті, тислися наперед; ті, що стояли при самих купах, виставлені на удари своїх товаришів, із зойком перлися взад; середні ревіли з болю й тривоги, стиснені з усіх боків, удавлювані й задніми, і передніми у воду. Деякі, уже тонучи, хапалися ще під водою за навалене в купи каміння та своїми судорожними рухами виривали його з місця"