"Захар Беркут" (с. 26 - 44 підручника Заболотнього)

1421

1124

1241

сад, поле, ліки

сад, пасіка, ліки

поле, вівці, пасіка

ліки, вівці, сад

об'їздив усі двори, обвантажившись усяким добром

не кажучи нікому ні слова, почав будувати дім

не робив коло поля, не гонив овець у полонину

поставив на дорозі велику рогачку і жадав від перехожих для себе мита

вигнати Тугара Вовка з обсягу громадських земель

висікти його терновими різками мало що не на смерть

його дім зруйнувати дотла

відміряти йому і запалькувати величезний кусень громадського лісу

мовчки, уважно слухав мову Захара Беркута

сперечався із людьми

не дивився на громаду, обертав у руці топор, любуючись його блиском

забив свідка

"Боярине, я тепер не раб твій, але вільний громадянин"

"Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік"

"У мене пута на руках, а в тебе на душі"

"Боярине, ти смертельно провинився проти бога - громади"

монголи на чолі з Тугаром Вовком обступили Тухлю

уся тухольська молодь погибла у нерівні боротьбі з монголами

святий камінь рушається з місця і з страшним лускотом валиться на нього

монголи надходять, перед вечором будуть тут, треба підготуватися їх прийняти

три сусідські громади прислали збройних молодих хлопців

Максим живий і здоровий

Тугар Вовк зрадник, він пристав у службу монголів

що дуже сумує, але скоро повернеться із монголами, у бою обов'язково зустрінуться

не суперечити монголам, бо випалять усю Тухлю, разом усім вийти із села

заманити монголів у котловину, замкнути їх з усіх боків

зачаровані красою Крпат

багатим коморам селян

побачивши старого Захара Беркута

коли побачили зовсім пусте село

боялися помсти тухольців

самі спалили хати

хати вже були затоплені

обміняти його у тухольців на вихід монголів із котловини

руку і серце доньки Мирослави

останнє побачення із батьком

службу у монголів та великі гроші