"Займенник"

самостійна частина мови, що означає назви предметів і відповідає на питання хто? що?

незмінна службова частина мови, яка надає реченню чи окремим його членам додаткових смислових та модальних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм і нових слів

самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаку предмета, кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, чий?, скільки? тощо.

3

8

9

відмінками

числами

особами

лише підмета

лише додатка

будь-якого члена речення

мій, будь-хто, дечий, оцей

ніхто, ніщо, казна-який, інший

абихто, хтозна-який, хтось, дещо

орудного відмінка

називного відмінка

давального відмінка

будь (хто), хтозна (який), що (небудь)

ні (хто), (де) хто, хто (сь)

казна (з) ким, казна (хто), (аби) хто

особові

вказівні

присвійні

уживаються для зв'язку частин складного речення

указують на предмети та їх ознаки

мають узагальнене якісне значення

нічий, ніякий

скільки

жодний, інший

іменником, прийменником, числівником

іменником, прикметником, прислівником

прикметником, іменником, числівником

прикметники твердої групи

прикметники м'якої групи

подібно до числівника два